— Ізвінітє, а ви Ірена Карпа?

— Ні.

— Значіт Наталка Карпа?

— Ні, я звичайний пасажир.

— Вот ви когда ето сказалі, я сразу понял, что ви Ірена Карпа... Можно ваш автограф. Моя жена – ваша фанатка.

Такий діалог зав’язався між лідеркою рок-гурту Qarpa та Пасажиром поїзду Київ-Львів, яким вона їхала в столицю Галичини. Основною метою такої подорожі була презентація альбому «And I Made A Man», реліз якого відбувся восени 2011 року. Проте не лише це робило концерт особливим: чутки про неочікуваний дует з поп-зіркою та однофамілицею Наталкою Карпою змусили одних прихильників рок-колективу щиро обурюватися, інших – з нетерпінням чекати на видовище.

11 травня день Наталки та Ірени Карпів почався рано – з восьмої години співачки мали ефіри на радіо та телебаченні. Зокрема в інтерв’ю для MJoy Radio Наталка Карпа зізналася, що відчула себе R’n’B-принцесою, та додала, що вона в захваті від пісні «Don’t Turn», яка була написана спеціально для зіркового дуету. Авторка ж композиції – Ірена Карпа — розповіла історію народження треку: ««Don’t turn» — це кавер-версія на нас самих, на пісню «Не збуджуєш». Це історія про чувака, який весь із себе такий багатий, розуміється на мистецтві, і красивий, і навіть його мама «лайкає» дівчину на Facebook, а ця дівчина каже: «Ну, чувак, все одно ти мене не збуджуєш».  Це пісня, за яку мене в свій час ненавиділи феміністки, і ледь не побили в громадському транспорті».

Після низки аудієнцій з журналістами та нетривалого відпочинку новостворений дует вирушив в клуб на саундчек, що затягнувся, бо частина музикантів, які їхали до Львова машинами, затрималися в дорозі. З тієї ж причини на півгодини довелося відтермінувати й сам концерт. О 20.30 Qarpa  вийшли на сцену – розпочалася перша частина концерту, під час якої гурт представив новий матеріал. Пізніше колектив на сцені змінив ведучий М’ячик, виникло деяке напруження – всі зрозуміли, що прийшов час для експерименту, і зараз присутні в гіршому випадку стануть свідками провалу, в кращому – тріумфу креативу  та божевільних ідей. Божевілля перемогло – дует Qarpa+Карпа гаряче сприйнявся публікою.

Поки Ірена Карпа перевдягалася в одяг, в якому зручно стрибати під «Сашахуй»,М’ячик підливав масло (а точніше пиво) у вогонь: у перерві ведучий влаштував імпровізований аукціон, на якому за 350 гривень продав шкіряний браслет лідерки Qarpa – подарунок її колишніх подруг, «двох галімих тьолок». Ці дівчата, за словами співачки, знімалися в кліпі на пісню «Sex». За гроші, отримані на аукціоні, організатори пригостили присутніх пивом. До слова, концерт відбувся в рамках святкування трьохріччя від дня заснування Радіо з Криївки, яке дало поштовх до створення медіа-групи MJoy Radio.

Трек-лист третьої частини концерту складався з хітів Qarpa, тож не дивно, що танцпол у той момент стрибав, пищав, кричав, плескав та підспівував. Без виходу на біс не обійшлося. Музиканти виглядали стомленими, але дві додаткові пісні виконали, пообіцявши повернутися до Львова 20 червня.

Після виступу Наталка та Ірена Карпи поділилися своїми враженнями від концерту.

Наталка Карпа:

«Враження від концерту такі: «Вааау!». Мені дуже сподобалося, я відривалася. Для мене було незвично в такому амплуа виступати. Але, як на мене, цей експеримент вийшов вдалим. Особисто я не просто виступила, а й прокайфувала. Обидві пісні мені сподобалися: перша, україномовна, класна, але англомовна для мене особлива. І хоча я вчила її останні два дні перед концертом і текст досить погано знала, але вона мене порвала просто. Тому на сцені з однофамілицею було класно».

Ірена Карпа:

«На концерт прийшли класні люди. Мощні такі. Порадувала гримерка. Дуже приємно було… Судячи з проданих дисків [після концерту], людей зацікавив новий матеріал. Я дуже виклалася на сцені.  І це при тому, що я дуже виснажена була — мало спала перед тим. Але кач був мощний...! Організаторам вдячна за кльову стьобну ідею і за те, що вони дуже круто, цивілізовано, по-європейськи, поводилися. Якби всі такі були, добре було б».

Фото: Олег Балабон, Назар Лещук.

Відео: ihateyournickname

Джерело: mjoy.ua

Мері

Закінчивши з попередніми альбомами, група Мері взялася виносити на суд публіки свої найновіші пісні. Однією з таких і є робота Вікторія, яка стає черговим синглом команди. Як це властиво для Мері, назва пісні не є прямолінійною і слово Вікторія означає не жіноче ім’я, а перемогу. Яку саме і над ким Віктор Винник, вокаліст групи, пояснив так:

«В нашій пісні мається на увазі будь-яка перемога, але в першу чергу у внутрішній боротьбі. Ми воюємо в першу чергу з собою і від результату цієї війни залежить наше життя, а також життя інших людей».

Коли ви зараз почуєте цю Вікторію, то відчуєте і її соціальний присмак, що не міг не відзначити і сам колектив. Але для цього у Мері є очевидні причини.

«Якщо такі пісні пишуться на даному відрізку часу, значить їх треба записувати, виконувати і доносити людям. Зрозуміло, що такі пісні чимось навіяні. Ситуація в країні впливає на всіх. Навіть якщо ти хочеш бути асоціальним, то навряд чи в тебе це вийде. Відповідно, з’являються такі пісні».

http://fdr.com.ua

ManSound

Численні талант-шоу на українському телебаченні призвели до виникнення великої кількості низькопробних виконавців.

Таку думку в інтерв’ю радіо-порталу MJoy висловили учасник гурту ManSound Володимир Сухін та менеджер колективу Дмитро Виговський. 

«Я погоджуюся з тим, що [музичний продюсер] Володя Бебешко сказав: «Досить вже співати, працювати нікому скоро стане». Особисто мене нудить від цього. Від того, що всі чомусь на кожному каналі 24 години на добу співають. То криза була – всі танцювали, а зараз співають. Мені чомусь від цього трошки нудотно», — зізнався Сухін.
За його словами, конкуренція серед співаків дійсно посилюється, і це є позитивним явищем. «Але таке засилля співаків – це вже трошки занадто», — додав тенор.

«Всі ці шоу породили багато низькопробних артистів. І якщо комусь потрібно за 100-300 доларів когось покликати на корпоратив – це раз пальцями клацнути», — продовжив його думку менеджер Дмитро Виговський.

Додамо, що вокальний секстет ManSound утворився у 1994 році. З того часу кілька разів з різних причин склад колективу оновлювався. Днями гурт випустив новий, шостий, альбом «Acapellissimo».

Фото: Олег Балабон

Джерело: mjoy.ua

Віктор Новосьолов

Засновник «Руйнації» Віктор Новосьолов називає свій фестиваль альтернативної музики дитиною, яка зійшлася з поганою компанією.

«Для мене «Руйнація» — як дитина без статі. Це не хлопчик, не дівчинка — просто особистість, яку я народив років 5 тому, і виховую досі. Кожного року вона починає ходити, розмовляти, бігати, кричати, їсти щось не те…», — зізнався Новосьолов.

За допомогою метафор він пояснив і причини складнощів, які спіткають фестиваль: «Дитина познайомилася з не дуже добрими людьми… Познайомилася вона з такими людьми, як держава Україна. Тому, що наша держава і влада не дуже допомагають у розвитку дитини-фестивалю, а іноді навіть і заважають. Це найжахливіше. Доводиться робити все своїми силами. Руки не опускаються, та іноді буває важко, морально важко. Але є команда фестивалю,  і ми дуже одне одного підтримуємо».

Водночас Новосьолов зазначив, що у «Руйнації» є й хороші друзі, наприклад, вокаліст гурту «ТОЛ» Василь Переверзєв, який став її «хрещеним батьком».

«Ніхто не дав жодної гривні фестивалю за всі шість років, які він існує. Це все було на моєму ентузіазмі, і в останній рік дуже допоміг Васька», — розповів він. – «Ми вкладаємо свої гроші. І я навіть не знаю, де я їх [гроші] беру.  Своїми силами все робимо. Можливо десь спотикаємося, але встаємо і йдемо далі».

Новосьолов висловив сподівання, що фестиваль і надалі відбуватиметься кожного року, навесні, але додав, що більше не хоче виступати на ньому разом зі своїм гуртом «АННА», бо це йому дуже важко через те, що думки постійно зайняті організаційними моментами заходу.

Не взявся він визначати і, який із 10 фестивалів «Руйнація» був найкращим.

«Вони всі найкращі, тому що вони для мене, як свято. Коли ти бачиш на вустах людей усмішки, ти не зважаєш на те, що попав на гроші, на великі гроші, що тобі це все розгрібати потім, що доведеться на жертви якісь йти. Тобі стає пофіг, бо ти отримуєш дуже велике задоволення, коли дивишся на тих людей, які прийшли на фестиваль», — пояснив Новосьолов  та додав, що наступну «Руйнацію» хоче зробити більш інтерактивною, проте над деталями думатиме ще.

Довідка: «Руйнація» — щорічний фестиваль альтернативної музики, який проводиться у Львові з 2006 року. Засновник заходу – соліст гурту «АННА» Віктор Новосьолов. Учасниками «Руйнації» у різні роки були: «ТОЛ», «Димна Суміш», «Карна», «Борщ», Hed PE.

Джерело: mjoy.ua

O.Torvald "В Тобі"

O.Torvald підготував весняний сюрприз у вигляді нового альбому. Щоправда, запис має нехарактерне для групи звучання – платівка є першим акустичним релізом музикантів.

«В альбомі треки з платівки «В Тобі» та абсолютно нові, які чули тільки люди присутні на концертах. Але головне, що там весняний романтичний закоханий настрій» – доповнює Женя Галич.

Незабаром альбом буде представлений на диску, його можна буде замовити в будь-яку точку планети, а поки він доступний для вільного завантаження офіційному сайті http://o-torvald.com/.

Джерело: fadiez.com.ua

ТРАНС-ФОРМЕР

Полтавські рокери Транс-Формер також вирішили долучитися до оспівування такого довгожданого цього року потепління. Відбулася прем’єра їхньої композиції Моя Весна, яка вже кілька місяців тримається в репертуарі команди на живих концертах.

Написали її хлопці іще минулої осені, про що і розповів вокаліст групи Валерій Мельник:

«Пісню написали минулого року в той момент, коли вже мала бути в Україні зима, а її все ще не було. Але людям чомусь вже тоді хотілося весни. Всі чекали новорічних свят, снігу, якого не було на Новий рік, але пісня Моя Весна все одно непогано сприймалася слухачами».

Оскільки Транс-Формер всі свої пісні тепер випробовує спершу на концертах, а тільки тоді вирішує, записувати їх у студії, чи ні, то і справа до увіковічення цього треку на студії дійшла щойно недавно. І як прогнозують музиканти, він увійде в їхній майбутній альбом, який, щоправда, невідомо іще коли побачить світ.

ТРАНС-ФОРМЕР

«Ми ще не вирішили, чи будемо його видавати, чи він буде такою собі віртуальною оболонкою, яку ми викладемо в Інтернеті. Але вирішили його робити дуже повільно, тобто не спішити, не робити пісень-одноденок… У нас виходить такий темп, що ми записуємо дві пісні на рік поки що».

Подивитись кліп на пісню «Моя весна» можна за адресою:

Друга Ріка

Друга Ріка різко поміняла свої плани стосовно випуску альбому і днями Валерій Харчишин повідомив, що іще до закінчення травня світ побачить новий диск групи, який називатиметься Метанойя. При цьому це буде лише перша частина альбому, куди увійдуть орієнтовно шість вже відомих слухачам пісень, які команда презентувала впродовж минулих двох років. В тому числі і найновіший синґл Пробач. Другу ж частину диску група обіцяє видати восени.

«Ми вже давно нічого не видавали і вирішили зробити це в такий оригінальний спосіб. У нас назбиралося досить матеріалу за 2 роки, але він достатньо різношерстий, оскільки всі пісні ми записували на різних студіях. Друга ж частина Метанойї буде ціліснішою за звучанням і настроєм. Ми плануємо записувати матеріал для неї на одній студії», — сказав вокаліст групи Валерій Харчишин. Він додав, що оформлення альбому теж відповідатиме ідеї його подвійності і рознесеності в часі, але відкривати дизайнерське рішення поки що не став.

Назву Метанойя Друга Ріка вибрала не випадково. Це психологічний термін, який в перекладі з грецької означає «переосмислення» з відтінком покаяння. Цим словом група оголошує про те, що епоха її перетрубацій позаду і всі внутрішні суперечності в групі вже вичерпано. До речі, цієї ж теми стосується і днями оприлюднена пісня Другої Ріки – Пробач, яка теж побачить світ у першій частині альбому Метанойя.

Джерело: fdr.com.ua

Би-2

Російський рок-гурт Би-2 приїхав в Україну в рамках «Spirit Tour 2012», щоб представити новий альбом «Spirit». Нові пісні, а також хіти зі старої програми колектив відіграв у київському клубі «Stereo Plaza». Проте привезли вони не тільки свою музику, але й феєричне шоу.

Буквально на сцені з’являються перші силуети учасників гурту, як зал починає шаленіти, і приміщення наповнюється шквалом емоцій та криків. Музиканти одразу починають драйвові. Вони ні краплі не змінилися, все такі ж елегантні, стильні та молоді.

Це був не просто концерт, а феєричне шоу: шикарний звук, гарно підібраний відеоряд, світлове шоу, за яке фани їм можуть окремо подякувати, і два екрани по боках від сцени, на яких відбувалася трансляція концерту.

Голоси залу і групи починають зливатись під час виконання пісні «Скользкие улицы». Вокалісту колективу Льові (Єгору Бортніку) навіть не треба було співати, адже всі присутні добре знали слова, і так емоційно підспівували, що не було сенсу перекрикувати гучну публіку.

Лише після виконання трьох пісень, гурт робить паузу і Шура (Олександр Уман) вітається з натовпом та каже, як вони раді знову приїхати до Києва. І зал розриває хвиля емоцій і криків. Гул настільки сильний, що здається, що концерт може почути весь район.

Зал заповнюють елементи містики, так як наступна пісня «Bowie», що супроводжується нарізкою відео з різних його кліпів. Під трек «Дурочка» всі починають стрибати і витанцьовувати. Льова радує присутніх своєю грою на барабані в програші пісні.

Поки Шура співає пісню «Реки любви», Льова вже встигає закурити і ніжно починає танцювати з басистом повільний танець. Далі хлопці розкачали пісню «Серебро».

Не вся увага публіки прикута до Шури і Льови. З двох боків від них – двоє гітаристи: Андрій «Звон» Звонков, який постійно посміхається фотографам, і Максим «Лакмус» Андрющенко – молодий і жвавий. Задній план міцно тримають протягом всього концерту Борис Ліфшиц (барани) і Ян Ніколенко (флейта, клавішні).

Зворушливою стала пісня «Молитва». Шура просить усіх дістати запальнички і телефони, в залі приглушується світло. І ось зал не одразу, але потроху заповнюється сотнями маленьких вогників і ліхтариків. Гурт викладається на повну. Відчувається кожна нотка, кожне слово.

Дівчата подарували музикантам дуже багато букетів. Один із них, Льова навіть «смачно занюхав». А ще подарували м’яку іграшку, якою він частково імітував спів, поки співали фани.

Перед «Варварою» Шура з Льовою один одному, дуркуючи, надавали копняків. Це, певне, одна з тих пісень, яка визиває чергову бурю і шквал емоцій. Зал співає майже всю пісню – Льова ж поки відпочиває.

Шура звертається до публіки і дякує залу за їхню любов та підтримку. Як одне ціле, зал і Би-2 співають пісню «Мой рок-н-ролл». Мелодія заповнює свідомість і все неначе завмирає на якусь мить. Поки грає пісня Шура багаторазово дякує Києву за таку енергетику і купу емоцій. По закінченню Шура замислюється, чому вони ще досі не написали пісню, присвячену Києву. Реакція залу – крики, емоції, радість і очікування нової композиції. Гурт запевнив, що подумає над таким треком.

Легка ліричність змінюється драйвовими «Последний герой» і «Полковник». По закінченню Шура представляє всіх учасників, не забувши про звукорежисерів, технічних директорів і людей, які зробили цей концерт незабутнім.

Після пісні «Ее глаза» колектив покидає сцену, але це ще не кінець. Шум і крики нікуди не зникають. Натовп потребує продовження виступу. І під ці шумні овації Би-2 виконують ще «Ангелы», «Сердце» і «Друг». По завершенню фото на пам’ять і обіцянка повернутися вже з оркестром. Ці емоції ще довго не залишають українську публіку.

Автор: Олександр Борцов

Джерело: fadiez.com.ua

Музика дудуку допомагає віднайти себе справжнього і разом з цим — почути Того, хто над нами. Того, хто вище землі, вище неба, вище Арарату.

«Як дивно, що в цьому безбожно жорстокому світі є ще сокровенні звуки», — написали в New York Times після того, як стрічка «Гладіатор» отримала «Оскар». Фільм Рідлі Скотта по суті відкрив світу цей дивовижний музичний інструмент. Саме для цієї картини саундтрек написав видатний майстер гри на дудуці Дживан Гаспарян.

Музику дудуку також можна почути в таких стрічках, як «Пристрасті Христові», «Код да Вінчі», «Хроніки Нарнії», «Пірати Карибського моря». До речі, навіть український

гурт ТНМК не втримався перед магічним звучанням цього інструменту.

Якщо увійти в роль вчителя музичної школи, то варто пояснити, що дудук – це циліндрична дерев’яна флейта з 9-ма ігровими отворами. Виготовляється переважно з абрикосового дерева, іноді зі сливи, горіху, бамбуку або навіть кришталю. Коли людина створила цей інструмент — достеменно не відомо. Одні доводять, що аж в VIII сторіччі до Різдва Христового, інші — що на сімсот років пізніше, за правління вірменського царя Тиграна II.

Близькі дудуку за конструкцією та звучанням інструменти існують у різних народів. І кожен з них намагається довести свою першість у створенні і майстерності гри. У Вірменії дудук також відомий як «циранапох», що перекладається як «душа абрикосового дерева». В Грузії його називають «дудукі», Азербайджані – «балабан», Туреччині – «мей», Китаї – «гуань», а в Японії – «хічирикі». Та все ж, саме музика вірменського дудуку була визнана шедевром Всесвітнього нематеріального спадку ЮНЕСКО. Кажуть, що ніщо не може так передати емоції та почуття вірмен, як дудук. В руках справжнього майстра він малює пейзажі Вірменії і розповідає історію народу.

Дживан Гаспарян — жива легенда світової музики, віртуоз дудуку. New York Times називає його концерти «захоплюючими, сумними, ностальгічними і благоговійними драмами». Дядя Дживан, як його ніжно звуть на батьківщині, без сумніву, один із найемоційніших народних музикантів світу.

Не менш відомим є і дудукіст Геворг Дабагян. Один із його учнів, Argishty, нещодавно дав кілька концертів в Україні. «Музика дудуку цікавить тих, кому небайдуже до свого внутрішнього світу, до своєї душі. Слухайте ці мелодії і спостерігайте за тим, що відбуватиметься всередині вас», — радить слухачам музикант.

Варто відмітити і Аліхана Самедова — азербайджанського майстра гри на місцевому різновиді дудука — балабані.

Розповідаючи про магічний дудук і його музику неможливо не згадати легенд.

Легенда перша, абрикосова. Якось, пролітаючи над горами, Юний Вітер побачив прекрасне дерево. Перебираючи пелюстки його ніжних квітів, злегка торкаючись листя, він виводив дивовижні мелодії. Коли Верховному Вітру донесли про це, він наслав свій гнів на гори і дерева. Зберегти абрикосове дерево він погодився за умови, що Юний Вітер ніколи більше не зможе літати, але крила залишатимуться з ним. «Ти зможе злетіти лише одного разу. Але як тільки ти зробиш це, дерево загине», — сказав цар-вітер. Все було б добре, але коли настала осінь, дерево оголилося, не стало ні квітів, ні листя, якими можна було бавитися.

Юний Вітер відчув страшну тугу за своїм молодечим життям. І одного разу, не витримавшись, він відлетів. В ту ж мить дерево загинуло. Залишилася тільки гілочка, в якій заплуталася частинка вітру. Через якийсь час хлопчик, який збирав хмиз, знайшов її і змайстрував дудочку, яка, варто було піднести її до губ, немов сама грала сумну мелодію розставання. Бо головне в любові — це не готовність назавжди відмовитися від чогось, а здатність не робити чогось, маючи таку можливість.

Легенда друга, біблійна. Згідно з Біблією, до вершини гори Арарат пристав врятуваний від всесвітньогопотопу Ноїв ковчег, а Ной, вийшовши з нього, побудував перший після Потопу вівтар. Тоді ж на Землі вперше з'явилася веселка, як символ Завіту, укладеного між Творцем і людиною.

Кожна з цих легенд розкриває багатогранність змісту музики дудуку. Його звучання — це молитва, зі сльозами і світлим сумом. Світлим, бо після дощу обов’язково буде веселка.

Джерело: mjoy.ua

Ми вигнанці. Нас попса не приймає, бо ми рокєшники, нас рокєшники не приймають, бо ми тіпа для них попса.

Та музика, яку ми граємо, створена за американськими канонами. Ця музика не звучить українською мовою — англійська за своєю структурою підходить сюди більше.

90% пісень Sample Rate — з інтелектуальними текстами. Тобто це є соціальна лірика.

Гопак буде погано звучати англійською. А коли я слухаю переклад пісні «Ой, чий то кінь стоїть…» на англійську мову, мені реально хочеться поржати. Те саме й з англійськими піснями. Американці вигадали рок-н-рол, наші чорні брати придумали джаз, англійською мовою воно у них і звучить. Музика вигадалася під ці мови. Тут ні до чого ані цільова аудиторія, ані патріотизм.

Записали композицію, щоби підтримати потерпілих від цунамі в Японії. Все, що ми могли зробити тут – написати пісню, зробити відео з документалки, викинути в інтернет, і присвятити цьому якусь увагу. Коли ми це зробили, реакція була просто убійна у нас, в Україні: посипалися повідомлення такого характеру «Ах, ви ж мєркантільниє сволочі… Вот ви на чужому горі…». Проте від японців посипалися повідомлення «Ми ніколи не очікували, що з України буде така підтримка».

Є проекти, в які вкладена купа грошей. Ці проекти мають купу ротацій, проплачених наперед… Вони звучать скрізь. Але приходить момент, коли з радіо та телебачення зникають ці композиції — і народ їх просто не згадає, бо потрібна душевна складова.

Джерело: mjoy.ua