O.Torvald

O*Torvald устами свого лідера Жені Галича розповідає про те, через що затримали вихід альбому В Тобі, тішиться, що вони досягнули такого звучання, як хотіли, порівнює ріст групу зі статевим дозріванням і пояснює, чому ліпше блювати у власному автобусі, ніж в орендованому.

Вітаю з виходом альбому, нарешті!

Кльово! Дякую! Ми стільки разів у цій кімнаті про нього говорили взимку і навесні…

Так він же мав і вийти ще навесні. То яке остаточне пояснення його тодішньої затримки?

Все через кляті нюанси, які нас постійно гальмували в тому процесі. Починаючи від того, що коли ми почали писати альбом від нас пішли двоє музикантів: гітарист і барабанщик. Потім ми ніяк не могли всі разом дійти згоди, що саме ми повинні написати. Ну і закінчуючи тим, що коли вже майже все було готово – почалося літо. Влітку нема сенсу щось видавати. Тим більше, що альбом вийшов такий осінній-осінній! А потім уже були проблеми з марками, які в нашій країні чомусь не видавалися. Ну і нарешті він вийшов, і коли я його тримав у руках, то це були якісь нереальні відчуття.

А чому ти кажеш, що він вийшов осінній-осінній? Я, коли його слухав, думав що він вийшов роковий-роковий.

Ну він роковий-роковий, але в нього настрій такий. Мені здається, що якщо б ми влітку видали такий альбом, то він би не співпадав з психологічним і психофізичним станом людини, яка його повинна слухати. Він більше пасує до осені. І взагалі я вірю в те, що речі, які повинні трапитися в певний час – трапляються саме в той час. Не раніше і не пізніше. Тому, якщо він вийшов саме зараз, то значить так має бути. Я ж уже тобі розповідав, що ми почали писати новий матеріал і от цей новий матеріал буде мегапозитивний і швидкий. Тому я думаю, що на наступний альбом не доведеться довго чекати.

Я вже від кількох людей чув захоплені відгуки саме про звучання вашого нового запису. Про його саунд. А наскільки ви задоволені тим звуком, який вийшов?

Ми – дуже задоволені! Хоча, мені здається, це проблема з головою у всіх музикантів. Тобто, що я маю на увазі – музиканти постійно ростуть. Навіть якщо ти починаєш грати на гітарі у себе на подвір’ї по-одному, то через деякий час ти будеш знати трішечки більше пісень і вже гратимеш їх трохи по-іншому, бо вже пальці по-іншому стоятимуть, і так далі. Отож я повністю задоволений звучанням альбому, але от барабанщик Саня каже: «Я б зіграв не так». Але те, чого ми досягли у звучанні – мене повністю влаштовує. Я навіть сміливо можу сказати, що в жодної української групи не чув такий підхід до звуку. Наприклад в Океану Ельзи – один підхід до звуку, у Бумбоксів – зовсім інший. А от ми свій, як би це сказати, не прилизували. І він вийшов такий, як ми хотіли. Мені здається, що це кльово.

Ви то його не прилизували, але наскільки реалістично його тепер можна відтворити на концертах, щоб він звучав так, як на альбомі?

Я думаю, що на 99% ми його відтворюємо.

І завдяки чому?

У нас в технічному райдері прописані речі, які нам обов’язково потрібні на концерті. І оскільки ми під час запису крутили стільки різних штук, педалей і ефектів, що потім докупили собі в арсенал якісь речі, які дозволяють нам це відтворювати все на концертах. Наприклад ми тепер на концертах використовуємо і міді-клавіші, які дозволяють витягнути певні альбомні звучки, і певну комп’ютерну обробку використувуємо, і в мене на вокалі стоїть процесор, який використовуємо для того, щоб звук був об’ємнішим…

І для того, щоб всю цю техніку возити за собою ви під осінній тур і купили для групи мікроавтобус?

Ну так. Хоча, якщо чесно, коли нам порахували, скільки ми маємо платити за оренду буса в турі, за ту відстань і ту кількість міст, які ми хотіли об’їхати, то ми зрозуміли, що якщо  трішечки затягнути пасок і докласти ще трошки грошей, то можна собі купити мікроавтобус і не віддавати постійно ці гроші комусь. Тим більше, що я від 14-ти років мріяв, що у мене буде команда, з якою я буду тусуватися на бусі. Це романтика турового життя. Ну і якщо винаймати автобус – то це не те. Хочеться свій. Хочеться, щоб він був розмальований, як ми зараз зробили, хочеться, щоб якщо хтось наблював в автобусі, то щоб потім ніхто тебе не тикав туди пикою і не казав: «Ти наблював у МОЄМУ автобусі». Тобто тепер, якщо ми блюємо, то ми блюємо у СВОЄМУ автобусі. І взагалі, от те, що ми зробили зі своїм автобусом, прикрасивши логотипом, обкладинкою альбому, нашою фотографією і великою зеленою буквою «М», яка означає «Monster», то це привертає увагу людей на вулиці, бо такого у своєму місті вони не бачили. Отакий у нас автобус на вісім міст, тьху, на вісім місць…

Міст у турі буде явно не вісім. А скільки?

Ну там 32 зараз виходить. Але деякі міста ми відкладаємо на пізніший термін, через недомовленості з організаторами, а деякі навпаки – додаються. Наприклад нещодавно нам зателефонували з міста Прилуки і сказали, що дуже сильно хочуть нас на концерт. Або у нас буде концерт в Бучі, під Києвом. І це розширяє географію нашого туру.

Я так розумію, що цей альбом круто підняв вашу самооцінку.

Це як у хлопчиків відбувається статеве дозрівання. От коли в когось волосся ще на причинному місці не росте, а у всіх пацанів навколо вже виросло і вони ходять і козиряють цим один перед одним. Те саме у дівчат – у одних груди починають рости, а в інших — ні. І це ж не тому, що людина погана, чи щось таке, а просто через те, що іще не дозріли. Можливо це грубе порівняння, але те ж саме відбувається і з колективом. От в нас тепер є волохаті яйця… і жіночі груди (сміється). Тобто ми тепер маємо повноцінний альбом, як нормальна команда. Наш попередній альбом – теж нічого, але тепер ми маємо такий альбом, який хотіли записати. І тепер у нас розв’язані руки: наприклад, коли з Росії хтось запитує, то ми маємо що їм дати послухати — це надзвичайно якісний український рок. Не буду брати на себе відповідальність і казати на 100%, що в Україні такої платівки ще не було, але мені здається, що таки ще не було. І ми цим пишаємося.

Є така розтиражована думка, що група відбувається після виходу третього альбому…

Ми вже закинули вудочки і чекаємо, коли нам дадуть відповідь по запису. Бо ми вже хочемо робити третій альбом. І ми думаємо, що він буде навесні.

Ви і цей думали видати навесні.

Але цей буде точно. Я додавлю наших саунд-босів. Ми, правда, ще за цей повністю не розрахувалися, але хочеться, щоб наступний альбом відбувся саме весною. Якщо з ним затягнути, то втратиться ефект від другого. Не буде такого резонансу. А ми хочемо, щоб він був. І я думаю, що в нас все вийде. Тому що ті треки, які ми почали писати теперішнім складом групи мені дуже подобаються.

Це вже постійний склад?

Думаю, що так. Недавно на репетиції, розбираючи якісь пісні (правда ми були трохи п’яні при цьому), так от я зрозумів, що мені вперше за минулі 5 років просто нереально комфортно вигадувати якийсь новий матеріал з тими людьми, з якими я зараз граю. Кльово! І я думаю, що далі буде тільки ліпше.

Джерело: fdr.com.ua

Kоfei.IN

Закінчуючи запис свого дебютного альбому, який, до слова, називатиметься Шкідлива Звичка, група Kоfei.IN під час останньої студійної сесії записала фінальні чотири пісні для цього диску. Серед них була і композиція Дивна Тінь, яку група вирішила зробити черговим синґлом. Історія композиції почалася ще років шість тому, коли теперішній вокаліст команди, Олександр Скромний, тільки починав займатися створення власної групи. Про Kоfei.IN тоді ще мова не йшла, а композиція звучала зовсім не так, як ви сьогодні її почуєте.

«Взагалі пісня написана була про одну мою знайому, яку я вже не бачив, щоправда, багато років. Тоді вона звучала трошки по іншому. А зараз ми переробили її мелодію, приспів, але суть залишилася та сама».

Суть пісні Олександр описує дещо поетично, але влучно:

«Чому Дивна Тінь? Інколи відкидаються такі дивні тіні з нашого життя на цю всю буденність, яка відбувається з нами. Можливо тому і Дивна Тінь».

Тепер оновлена пісня вже готова і майбутній дебютник групи Шкідлива Звичка отримав ще одного провісника.

Джерело: fdr.com.ua

"Середній Вік". Бумбокс

Андрій Хливнюк розповідає про новий номерний альбом своєї групи Бумбокс. З розповіді випливає, що бажання їздити в СВ у чоловіків виникає з настанням середнього віку, що новий запис це легка платівка для персонального прослуховування в навушниках і що група подорослішала.

Як альбом правильно називається: СВ чи Середній Вік?

І так і так. СВ – це просто скорочення від Середній Вік. І в цьому є жарт, тому що в середньому віці якраз починається СВ, або не починається, або є тяга до цього. Розумієш? СВ тоді вже немає такого значення і ти розумієш, що матеріальне – не головне. Я не впевнений, що я сам на 100 відсотків це зрозумів, але думка, що це не головне в житті, не те що з’явилася, вона сформувалася більш-менш нормально саме зараз. Хоча, безумовно, я не святий і крил у мене нема. В повсякденному житті я не завжди ідеально вчиняю і іноді матеріальне бере наді мною гору, але думки про це, мені здається, роблять людину чистішою. З іншого боку, я б не хотів, щоб платівка сприймалася як якась аж занадто філософська. Ні. В принципі, це легкий український рок’н’рол і його заміс з хіп-хоп музикою, з поп-музикою, десь, можливо, з джазовою музикою, як у пісні Этажи. В принципі – це легка платівка для персонального прослуховування в навушниках. Ось що таке СВ. Ось що таке Середній Вік гурту Бумбокс.

Цей альбом для вас новаторський – перший номерний альбом записаний розширеним складом. Були якісь особливості під час роботи? Це ж всі пісні треба узгоджувати з більшою кількістю музикантів, а у кожного свої ідеї і амбіції…

Часу пішло значно більше і пішло більше життєво-необхідних нервових клітинок. Але і отримано насолоди більше і отримано більш багатий і цікавіший саунд. Хоча дехто посперечається з цим і теж матиме рацію. Слухач в цьому випадку скаже сам, що на його думку змінилося. На мою думку ми стали доросліші. Я прослухав платівки, які ми робили раніше і разом з ними прослухав і цю платівку і зрозумів, що ми просто трохи подорослішали. Писати музику жартівливу і ліричну ми будемо і надалі – цього з нас не виб’єш і кулаками. Але те, що хотілося сказати саме в цьому році – було сказано, в принципі, вірно.

Як коли дивлюся на ваші концертні графіки за минулий рік, то все думаю про те, коли ж ви встигали записуватися, перебуваючи постійно в гастролях між Владивостоком і Вашингтоном.

Ми виділили спеціальний час для того, щоб зробити певну кількість репетицій і відмінили або перенесли кілька концертів. І для того щоб сісти в студії ми теж виділили певний час. Були заплановані концерти на ті дати, але довелося їх скасувати. Я не пишаюся тим, що ми не змогли приїхати в ті міста, де на нас чекали люди і хотіли нас почути, чи тим, що ми можемо відмовитися від цієї роботи. Ні! Скоріше я пишаюся тим, що ми знайшли сили не робити перерви перед тим, як взагалі займатися музикою в творчому сенсі цього слова. І мені дуже приємно, що за ці сім-вісім років ми не втратили можливість знаходити творчість на саунд-чеках, в готелях і просто там, де ми є, а не підходити до цього як до фабрики. Хоча, безумовно, часу було дуже мало. Тому ми і писали цю платівку пів-року, тому що це були там десять днів, там десять днів, там трошки… Тобто, не зважаючи на якусь нашу статусність, ще ми не дійшли до того, щоб виділити декілька місяців для запису платівки. Це важко. І важко в тому числі і через те, що якщо мене вдома посадити на місяць-два, то мені буде важко. Адаптаційний період буде більш складний, ніж у людини, яка ніколи не їздила. Тому і СВ також, тому і Середній Вік також. Тому що звички великих хлопчиків перетворюються в улюблені справи, а відсутність у чоловіка улюбленої справи чи хоббі на 90 відсотків приведе його у ненормальний психічни стан. Я впевнений в цьому.

Вихід альбому буде підтриманий в Україні цілісним концертним туром?

Остаточно вже ясно, що СВ ми підтримаємо на Далекому Сході. Це буде тур на підтримку альбому і ми тільки два чи три концерти відіграємо в європейській частині континенту. Звісно, це буде Київ, Москва, щойно ми зіграли в Санкт Петербурзі… але це не була презентація платівки. Вийде альбом офіційно на початку листопада одночасно в Україні і в Росії. Це вже чітко і ясно. А туру в Україні ми поки не планували. Зараз ми фізично не маємо змоги закинути всі концерти, які є. І до того ж перед нами не стояло завдання роботи на підтримку саме цієї платівки. Скоріше перед нами стояло завдання зробити її класною і відвертою. І комерційна складова завжди була другорядна – ми нікому не збираємося доказувати, що от зараз ми проїдемося стадіонами і зробимо тур. В цьому нема сенсу. Я розумію, що саме українській аудиторії було б цікаво почути українську группу, яка записує українській пісні. Але повірте, що не менші, а то й більші зали ми збираємо закордонном, незважаючи на те, що 90 відсотків програми – україномовні пісні. Але хочеться зіграти тут, в Україні, і я думаю, що до весни ми обов’язково це зробимо. Це вже не буде тур на підтримку альбому чи приурочений цій події, але це треба робити і мені хочеться цього.

Джерело: fdr.com.ua

35-ий Український Молодіжний Ярмарок

18 — 19 листопада у Польщі відбудеться 35-ий Український Молодіжний Ярмарок, який є одним із найважливіших культурних подій, котрі щорічно організовує Об’єднання українців у Польщі та Спілка Незалежної Української Молоді. 

Програма цьогорічного Ярмарку насичена та різноманітна і складатиметься з театральної та музичної частин. 18 листопада польська молодь матиме змогу познайомитись з творчістю українського театру «Молода муза», оцінити талант молодої української акторки Оксани Терефенко, та оцінити сольну програму відомої акторки львівського театру ім. Леся Курбаса Лілії Данильчук. Вечір закінчиться під ритми гурту Бурдон зі Львова.

19 листопада відбудеться великий концерт за участі вокально-інструментальних гуртів української діаспори та відомих фолк-рок гуртів з України. Гедлайнерами програми стане наша Молор’ролла, разом з ними на одній сцені будуть виступати: гурт Бурдон зі Львова, Dobroto з Ґданська, The Ukrainian Folk з Ґурова-Ілавецького (Польща) та інші.

Цей проект є візитною карткою нашої держави у Польщі, його основна мета — просування української культури, підтримка української діаспори, а також зміцнення дружніх відносин між країнами.

Кузьма - Скрябін

Взагалі-то пісня Скрябіна А Пам’ятаєш мала бути презентована в ефірах іще в липні, як логічне продовження роботи Говорили і Курили, що теж увійде в майбутній альбом групи Історії Двох. Але в останній момент Кузьма вирішив показати людям пісню Маршрутка, а цю роботу залишити на осінь. Зважаючи на те, наскільки особистою є для нього ця композиція, рішення не кидати її в легковажний курортний сезон виглядає логічним. А пісня і справді вийшла непересічна.

«Якось так склалося, що десь раз на 5 років, незалежно від мого втручання, виходить така підсумкова пісня за якийсь відрізок життя. Певно підходить така охота, що хочеться тим пережитим з кимось поділитися. А так як тих колєґів стає щораз менше, то воно набухає-набухає, а потім хочеться так крикнути: «Люди! А от…! Розкажу вам!» І от ця пісня — одна з таких. А щоб було зрозуміло, то Старі Фотографії — теж одна з таких; Люди Як Кораблі — теж одна з таких»

А Пам’ятаєш є цілком автобіографічною композицією, в якій Кузьма описав свої подорожі. Останнім часом він постійно десь мандрує і це стало його напевно другим після музики головним захопленням у житті.

«Я взагалі жлоб по життю. Мені шкода тратити гроші на одяг, на їжу… Я так часом можу сидіти, зривати зі стіни обої і жувати. Не шкода на жінку і малу, а на себе – дуже шкода. І років 10-ть тому мене прорвало – мені абсолютно не шкода тратити гроші на подорожі».

Результати цих подорожей і потрапили в композицію А Пам’ятаєш. Всі географічні місця, згадані в ній, Кузьма відвідав. І це далеко не повний список, бо на повний не вистачило б і всього альбому. А чим зміг – Скрябін поділився і тепер пропонує послухати це і вам.

Василь, привіт! Дякую, що знайшов час на розмову. Розкажи, яка твоя роль в реформації «Rock Garage»?
Всім привіт! Я радий, що хтось цікавиться такими речами і, судячи з усього, це комусь потрібно! Моя роль в реформації Гаражу дуже проста – усіляко допомагати в розвитку культури і творчості. І не тільки в рок-музиці і спільних стилях, але й в усіх інших видах мистецтва. Ми так довго мріяли про розвиток «двіжухи», і зараз реалізація цих мрії стала реальною. Ми усією командою робимо все, що можливо, починаючи від ремонту клубу, закінчуючи усілякими питаннями організації. Коротше кажучи, проявляємо себе, хто як може, і завжди прагнемо більшого.

Хто ще входить в команду? 
Крім мене, в команді Вітька Новосьолов, який більше всіх «рвав зад» за можливість вчепитися в Гараж. Також Сергій Требанадо, який вчасно і без усіляких роздумів відгукнувся на пропозицію бути частиною Гаражу. Поки що наші задачі не розподілені, але поступово вимальовуються чіткі обов’язки для кожного з нас.

Хто такий Сергій Требанадо? І хто тепер власник Гаражу?
Сергій Требанадо – це наш кент і партнер по Гаражу. В його честь я розробив особливу програму для клубу, деталі ви взнаєте пізніше. ;) Скажу лише одне – тверезим приймати участь «Требанадо фесті» неможна. 
Хто власник Гаражу я не знаю, ми його орендуємо і розвиваємо як клубний заклад.

Що буде новим для відвідувачів «Rock Garage»?
Враховуючи усі помилки минулого, в Гаражі все буде новим! Мужик, поки про це скажу мінімально – кухня з фірмовими стравами від правильних і цікавих людей, бар з тим же напрямом (ексклюзивні коктейлі ) і т.п. Ну і звісно ж велике різномаїття виступів і вечірок.

Яким, на твою думку має бути хороший рок-клуб?
Хороший рок-клуб має бути по справжньому хорошим! Реакція відвідувачів оновленого Гаражу відповість на це питання ліпше за мене.

На вечірці з приводу відкриття клубу ти будеш виступати з акустичною програмою. Чи почують глядачі пісні ТОЛ і ПНД, чи буде щось особливе?
Пісні ПНД будуть точно, ТОЛ – навряд, а щось особливе поки що під питанням.

Нещодавно ТОЛ випустив новий сингл ФЛАГ. Чи планує група випустити третій повноформатний альбом? 
Поки що це під питанням. Ми витрачаємо дуже багато часу на пошук звучання і на роботу.

Нові пісні ТОЛ`у стали більш соціальні і місцями навіть з політичним підтекстом. Ти цікавишся політичною і соціальною ситуацією в Україні і в світі?
Як не дивно, але багато нового матеріалу обертається навколо усіх неприємних соціальних питань в нашій країні і в світі.

Чому такий перехід в творчості від внутрішнього світу в світ зовнішній?
Усяке буває. І поки я зі своїм внутрішнім світом ніби домовився, а ось оточуюче нас гімно щось ніяк не розгрібається. Треба щось з цим робити, йопт! 
Боротися з гімном за допомогою творчості і Арту? А що ти думаєш на рахунок ситуації з рок-культурою і культурою в нашій країні взагалі?
Боротися з гімном треба усіма можливими способами, включаючи і Арт і творчість і т.п. А на рахунок рок-культури і культури в цілому мені говорити неприємно. Коротенько – в нас все складно і хочеться змінити багато речей.

Що тебе надихає?
Надихати може все що завгодно, головне щоб не пропадав сигнал, а якщо він пропав – ні в якому разі не панікувати, плисти за течією

Побажання читачам ROCK.LVIV.UA? 
Читачів хочу попросити бути простіше і добріше до оточуючих. Особливо до тих людей, кого ви не знаєте вживу.

Спілкувався Євгеній punker.

Джерело: rock.lviv.ua

«Ми це зробили! Тож давайте влаштуємо вечірку, Україно», – написали у своєму твіттері Sum 41, щойно прилетіли до Києва. Канадійські поп-панки привезли свій новий альбом «Screaming Bloody Murder» до столичного клубу Stereo Plaza.
Гурт, який почав набирати оберти ще на початку 2000-х, не здає позиції й зараз. Тож на концерті можна було зустріти різні покоління прихильників, одні слухали їх ще в школі, інші досі її не закінчили. Попри різні розмови про нинішній стан гурту, зокрема той в якому музиканти виходять на сцену, вони відпрацювали на повну, нагоди відпочити у фанів не було.

Перше, що зустрічало відвідувачів «Stereo Plaza» це велике полотно на сцені з яскраво червоним написом «Sum 41» та музика у залі.
Розігрівати концерт довірили гурту O.Torvald, який серед українських колективів чи не найкраще підходить на цю роль. Вийшовши на сцену о 22-ій музиканти відіграли кілька пісень зі свого дебютника та ще кілька з нової платівки, яка зараз готується до видання. Реакція публіки на розігрів була здебільшого радісною, люди підспівували та стрибали. O.Torvald залишили сцену трохи раніше запланованого часу, щоб не затягувати вихід винуватців свята.

Поки техніки готували сцену до виходу Sum 41, для присутніх знову увімкнули музику. О 23-ій зазвучали перші звуки «Reason To Believe». Ця пісня відкриває найновіший альбом «Самів» «Screaming Bloody Murder» і так само чудово підходить для початку концертів. Всі музиканти з’явились на сцені одночасно, вони швидко вибігли та зайняли позиції. Гучні удари барабанщика поступово підкріплюються гітарами, гурт отримує першу порцію аплодисментів та криків, вражені очі прихильників роздивляються музикантів, багато хто чекав їх в Україні не один рік. Різко повільний вступ переходить у неймовірно швидкий куплет, люди відривають ноги від землі, настав час влаштувати слем, якого ще не бачили українські клуби. Ближче до кінця пісня знову уповільнюється, Том Такер знімає гітару та йде до клавішних. «Причина вірити», що Sum 41 потужний концертний гурт, щойно була продемонстрована кількатисячному натовпу присутніх. Далі йде вже підкріплення цих вражень.

«Леді та джентльмени, більше галасу!», – кричить Дерик Віблі та представляє публіці Мета Віблі, свого кузена. Під час концертів він зазвичай знімає фото та відео, а на пісні «Skumfuk» Мету теж дістається трохи слави зіркового брата, він виконує клавішні партії. Жодної секунди на перерву, після другої пісні барабанщик Стів Джоз вже спітнілий та дістає рушник.
«We Are All to Blame» – пісня з повільними приспівами та надпотужними куплетами звучить третьою, людям у фан-зоні зриває дах, вони починають з усіх сил намагатися прорватися ближче до сцени. Таким чином огорожа, яка стояла на відстані приблизно півтора метри від сцени, майже впритул до неї наблизилася. Здається, що скажений натовп зараз готовий зруйнувати будь-що. Для того, щоб втримати цих людей, терміново підключають більшу кількість охорони, яка з усіх сил намагається відтиснути огорожу на її початкове місце. Під кінець Дерик пропонує кільком шанувальникам приєднатися до гурту на сцені. Фани, яким і так відстань до сцени видавалась задалекою, підігріті таким експромтом Дерика тиснули на охорону все сильніше. Пощастило двом хлопцям, їх ставлять неподалік від Коуна, проте в спеціально позначеному яскравою стрічкою місці і під наглядом охорони.

Далі лунає «Walking Disaster», перед приспівом якої значна частина людей утворює коло, фани розходяться в різні боки, щоб за мить щосили побігти назустріч одне одному та злитися в слемі.
Трек «Over My Head (Better Off Dead)» з «золотої колекції» Sum 41 змушує зал вибухнути оплесками одразу ж, приблизно таку саму реакцію отримують й інші пісні з альбому 2002-го року «Does This Look Infected?».

Десь в той самий час на сцену летить капелюх, схожий на той, який носить Том. Цей собі забирає Коун. Басист грає в ньому деякий час після чого підкидає догори і той губиться за сценічною апаратурою. Після «Over My Head (Better Off Dead)» музиканти відпочивають хвилину, вони спокійно ходять сценою та перебирають струни гітар.
Дерик підходить до мікрофону та каже: «Ми маємо новий альбом «Screaming Bloody Murder», публіка, яка починає кричати, отримує подяку від фронтмена за те, що вони прийшли на концерт. Один з тих, кому пощастило слухати та дивитися концерт прямо зі сцени довго розмахував українським прапором, судячи з його рухів він вирішив віддати прапор музикантам, підкинув у бік Коуна, той не зловив, але не розгубився, підняв та повісив на своєму комбіку.

Прихильники вже встигли вивчити слова нових пісень, заголовний трек свіжого запису всі починають співати хором у супроводі гітари Дерика. Та вже за мить ситуація стає звичнішою, слем та стрибки знову панують у «Стерео Плазі». Ще один новий трек «Sick Of Everyone» і Sum 41 пропонують прихильникам трохи металу.

«Ви теж любите Metallica? Давайте трохи Metallica! Вам подобається «Master Of Puppets?». Музиканти грають традиційну суміш «важких» хітів у одному треці з назвою «Metal Mayhem»

«You guys came to a fucking party, thank you very much», – промовляє Віблі та кланяється.

А далі знову назад у 2002-ий і хіт «The Hell Song», після яскравого соло у виконанні Тома Такера, Дерик гучно представляє гітариста.

«Зараз я закрию свого рота і рок’н’рол продовжиться», каже Дерик і музиканти закінчують «The Hell Song».
Далі панк-рокова «Motivation» , в яку музиканти додають жорстку і доволі «металеву» кінцівку, яка в оригіналі є кінцівкою «88» з альбому «Chuck». Гурт на концерті вцілому звучить зовсім «не вилизано», проте без жодної лажі та непотрапляння в ноти.  Блок старих пісень продовжується двома супер-хітами, безумовно знаковими для Sum 41 піснями: «Fat Lip» і «Still Waiting». Передостанньому на даний момент альбому «Underclass Hero» музиканти зараз не приділяють багато уваги, слідом за «Walking Disaster» вони зіграли й заголовну пісню. Перед цим Дерик знову попросив трохи галасу у присутніх, цього разу для Стіва.
Після нової пісні «Back Where I Belong» та її логічного продовження «Exit Song» музиканти швидко покидають сцену, втім всі знають, що це лише на кілька хвилин.
Публіка почала гучно кричати, вигукувати назву гурту, а потім ще й тупотіти ногами по підлозі, велика частина почала видавати чіткі ритми та співати приспів «We Will Rock You».
Sum 41 не змушували себе довго чекати, швидко повернулись.
«Давайте зіграємо ще трохи рок’н’ролу», – кричить Дерик і музиканти починають «Baby You Don't Wanna Know», якраз найбільш рок’н’рольну за звучаннм пісню з останньої платівки. Далі «In Too Deep» і вже всі розуміють, що настав час прощатися.
Стів Джоз встає і бере до рук мікрофон, замість Дерика за барабани сідає технік гурту.
«What a fucking time, Ukraine», – дуже гучно кричить Стів, на фоні вже лунає вступ «Pain for pleasure». Поп-панк змінюється на метал, і без того не ніжний вокал Дерика на ще більш грубий голос Стіва.
Посередині залу утворюється величезний circle-pit, фани використовують останню можливість відірватися і зробити це на повну. Слем також набирає обертів, ось він «біль заради задоволення».

«Дякую, Київ» у виконанні Стіва, повітряні поцілунки Дерика та кілька медіаторів від Тома. Гурт доволі швидко йде зі сцени. Значна частина людей починає покидати «Stereo Plaza», це вже потім вони будуть жалкувати. Людям, які столяи ближче до сцени, було плювати, що «Pain for pleasure» це традиційно остання пісня на концертах Sum 41. Вони продовжують вигукувати назву канадійців, але швидко змінюють своє гасло на «Pieces».

Через кілька хвилин техніки виносять на сцену гітари та починають їх налаштовувати, зала вибухає оплесками, всі розуміють, що хоч на трохи, але гурт ще повернеться.

Музиканти виходять на сцену під вигуки «Pieces», які не зупиняються вже кілька хвилин.
«Хей, зупиніться», – показує Дерик і починає грати вступ «Seven Nation Army» The White Stripes, публіка встигає підхопити, але він зразу ж зупиняється і починає «Smoke on the water» Deep Purple. Та це зовсім не та пісня, яку хоче чути зала, люди знову починають кричати «Pieces».
«Леді та джентельмени, ми дуже, дуже дякуємо за такий гарний перший раз», – каже Дерик.
Звісно гурт виконує побажання фанів, пісня хоч і спокійна, але така бажана. Здається не підспівували в цю мить лише охоронці. Останні слова «That I'm better off on my own» гурт залишає лише для зали.

«Дякую, надобраніч», – каже Дерик і музиканти остаточно залишають сцену. Час справді вже пізній, на годиннику перша ночі. Люди виходять з клубу під звуки пісні «So What», вже згадуваної Metallica. Всього за 3 години Sum 41 вже вилетіли до Москви, залишаючи фанам на згадку свої «твіти» з враженнями від виступу. А після таких вражень соромно за себе українцям не має бути, гурт обіцяв повернутися.

 ФОТОЗВІТ>>>>

Відео користувача: StyleUA

Sum41
Made it! :) let's party Ukraine.
Sum41
wild show in Ukraine! amazing!
Sum41
Ukraine was rad! Now time to party in Russia!
stevosum41 Steve Jocz
Kiev was fucking bananas = Amazing show! Thx for making our 1st visit so badass. We will definitely be back!
stevosum41 Steve Jocz
Thank you to all the Ukraine fans! Moscow here we comesky
stevosum41 Steve Jocz
Ukrainian shakedown in full effect
Cone41 Cone McCaslin
Who knew we had such passionate fans in the Ukraine? That show ruled. Thank you Ukrainian fans! Now we are off the Russia tomorrow.
TomThacker41 Thomas Thacker
Thanks for having us Kiev!

Сет-лист

1. Reason To Believe
2. Skumfuk
3. We're All To Blame
4. Walking Disaster
5. Over My Head (Better Off Dead)
6. Screaming Bloody Murder
7. Sick Of Everyone
8. Metal Mayhem
9. The Hell Song
10. Motivation
11. Fat Lip
12. Still Waiting
13. Underclass Hero
14. Back Where I Belong
15. Exit Song
Біс:
16. Baby You Don't Wanna Know
17. My Direction
18. In Too Deep
19. Pain For Pleasure

Другий біс:
20. Pieces

Джерело: fadiez.com.ua

Трипільське Коло» – міжнародний еко-культурний фестиваль, який чотири роки поспіль проходить у місті Ржищеві Київської області та поєднує виступи музичних гуртів, театрів, танцювальних колективів і різноманітні майстер-класи. Кожного року фестиваль тематично пов'язаний із однією зі стихій природи...

На закритті минулорічного фестивалю "Трипільське коло 2010: «Вогонь» організатори повідомили про стихії наступних кіл. Так, 2012 рік  має пройти під знаком «Параду Стихій», а 2011, що традиційно проходив у перших числах липня мав би бути під опікою стихії Повітря. Проте більшість метеопрогнозів давала зрозуміти, що Вода – стихія, під знаком якої фестиваль вперше заявив про себе у 2008 році, дуже наполегливо заявляє про свою участь в трипільському дійстві. Отже дощ, із змінним успіхом, ще за тиждень-другий до початку фестивалю почав перетворювати зелені наддніпрянські луки на вогку болотисту місцину. Проте, хоч дощ і лив кожного вечора, окрім першого, це не спровокувало значних затримок у виступах – вся апаратура вчасно була накритою, тож і велика, і мала сцени працювали не сильно відхиляючись від запланованої програми.

Перший день фестивалю був найбільш повітряним із усіх інших – цілий день було сонячно, тепло та ясно, у повітрі висіло кілька різнобарвних зміїв, а на ярмарку під ногами ще була зелена трава. У цей день почала працювати мала сцена, яка порадувала гостей виступами кількох танцювальних колективів, театрів та гарною музикою. Наступний день був найбільш мокрим – дощ лив без перестану, майстри поховали свій крам, а майстер-класи із танців під малою сценою перестали бути гарною розвагою, адже зелена галявина стала суцільним болотом. Гарною та сухою схованкою став «Energy Camp», де проходили лекції з зеленої енергетики, екобудівництва, також компанія Атмосфера проводила змагання, де кожен охочий міг навчитися збирати геліоколектор. Головною подією дня був початок роботи великої сцени.
Родзинкою став виступ гурту «Крихітка» – саме цей колектив зібрав найбільшу за день кількість глядачів біля сцени. Незважаючи на дощ, закутавшись в целофанові накидки, розкривши парасолі, гості насолоджувались гарною музикою та ніжним, тендітним вокалом. Розігріву глядачів сприяли гарячі заклики вокалістки гурту Каші Сальцової про «вітчизняних виробників дітей» та про «дощ, намети та демографічний вибух». Цього дня також виступав «Бумбокс». Приємною несподіванкою стала фолк-постановка від вогняного театру

«Палаюча Зірка», варіація на Купальську тему була гарно сприйнята всіма глядачами. І це при тому, що багато-хто досі з усмішкою згадує їх виступ на фесті дворічної давності із скандально-еротично-несерйозною постановкою про Колобка.
Стихія Землі найбільше проявила себе третього та четвертого дня фестивалю – ці дні відзначились танцями в болоті, миттям взуття тонкою цівочкою питної води, шаленою їздою по бездоріжжю, сорока хвилинною чергою за водою, витоптуванням городів пішоходами, падіннями в багно. У ці дні найбільше проявилась негативна частина цьогорічного Кола. Так частина водіїв зовсім не пригальмовувала, проїжджаючи повз тих хто йшов до/від автобусів/магазину. Вони не замислюючись обляпували багном пішоходів, а пішоходи в свою чергу, не задумуючись витоптували чиїсь городи в пошуках кращої стежки. Нажаль атмосфера еко-культурності була дещо підмочена. Ще гірше виглядало вирубування та виламування дерев гостями та волонтерами, зрубували не тільки сухі дерева, але подекуди і зелені. До недоліків організації можна віднести також карту фестивалю – деякі майданчики знайти було відверто важко. Так само і місце з дровами на карті позначено поблизу входу, але насправді вони знаходились не там. Ще одним недоліком було те, що всі учасники території культур світу представляли себе без мікрофонів та колонок, всі окрім крішнаїтів. Набагато доречнішим було б виділити їм більш віддалене місце, наприклад, так як це було на «Країні Мрій» або так, як це було зроблено із драм зоною.

Цьогорічна програма суботньої головної сцени була дуже насиченою і трохи неоднозначною. Гостей порадували виступамитаких запальних гуртів, як «Рокаш» (Білорусь), «Тінь Сонця» і, звісно, «АтмАсфера», а також чарівним вокалом співачок Aniko Dolidze (Грузія) та Каті Chilly. Окрім цього, виступили фолк колективи «Гуда» (Білорусь) та «Звучі Дочі». Грузинська співачка відкривала сцену в цей день, отже саме прихильники джазу першими отримали порцію улюбленої музики.Наступним виступав театр «Проти Ночі», а одразу за ним був фолк-рок гурт «Рокаш». Білоруські гурти завжди гаряче сприймаються на ТК та й на інших українських фестивалях. Тож і цей виступ надовго залишиться в серцях багатьох. Гарний жіночий вокал плюс флейта, плюс яскраві тексти – це саме те, що створює незабутнє фолкове звучання. Коли «Рокаш» зіграли свою «апошнюю песню» (укр. останню пісню) їх кілька разів викликали «на біс», проте, вочевидь, графік виступів був досить щільним, тому басист Лявон Казаков сказав, що вони б із задоволенням, але і самі вже хочуть послухати наступний гурт «Тінь Сонця». Щоправда, спочатку виступило тріо «Гуда», теж з Білорусі та ще й одягнені у справжні традиційні строї. Дівчата за

співали кілька фольклорних пісень, ще раз показавши близькість білоруської та української культур і традицій. Далі був довгоочікуваний виступ українського фолк-метал гурту «Тінь Сонця».

І якщо хлопці запалили глядачів насиченою сильною музикою, то дівчата з наступного колективу «Звучі Дочі» використовували під час виступу лише власні голоси, що справило незабутнє містичне враження. Так, ніби на сцені опинилися Мавки або Відьми, що своїм чародійським співом прагнуть провести всіх таємною дорогою до прадавнього потойбіччя. Цією чарівною мандрівкою в минуле і завершилась чисто фолкова частина концерту. 
Найбільш неоднозначним був виступ співачки із дивовижним, вражаючим голосом – справжньої зірки електронної музики – Каті Chilly. Пісня, з якої почався виступ занадто контрастувала з усім, що було до цього, із станом глядачів та навіть з погодою і багном під сценою – занадто тиха, майже без музики, занадто повітряна, цієї піснею співачка ніби намагалась перекреслити все, що відбувалось на сцені протягом вечора, перекреслити і почати заново, вже на свій лад. А коли до цього додалась реклама, яку неймовірно невчасно почали показувати на великому екрані, частина людей відверто перестала сприймати подальший виступ. Хтось пішов до малої сцени дивитись виступ фаєрщиків, хтось повернувся до намету, щоб трохи відігрітись перед виступом традиційної для «Трипільського кола» «АтмАсфери». Однозначно вибуховим був виступ гурту, з яким найсильніше асоціюється Коло.

Незважаючи на проблеми зі звуком, «АтмАсфера» спромоглася витягти остаточно змерзлих та втомлених глядачів до сцени і за допомогою шаленого барабанного ритму вдихнула нове полум’я в кожне серце. Зрештою і їхня музика також стихла, лишивши кожного наодинці зі своїми власними враженнями від цього мокрого, але такого насиченого вечора.
Вогонь приєднався до Кола в самому кінці дійства. Вперше на території фестивалю розпалилося стільки суперечок, вперше окрім купи позитивних емоцій та вражень, «Трипільське коло» залишило і доволі гіркий осад у багатьох. На фоні сяючого та усміхненого позитиву різко виділяється велика кількість суперечок. Між організаторами та виконавцями, між гостями та організаторами з’явилась доволі глуха стіна, а суперечки, що тиждень поспіль тривали в інтернеті, тільки підтверджують наявність зовсім не еко-культурної складової цьогорічного ТК. Залишається лише визнати свої помилки та недоопрацювання, визнати і виправити їх наступного року. Виправити, принаймні, для того, щоб «Трипільське коло» у 2012 справді стало найеко-культурнішим фестом в світі.

Джерело: fadiez.com.ua

Цього року один із найпопулярніших фестів України святкував свій ювілей – 5 років. Організатори зробили все можливе, аби цей open-air пройшов на висоті. Але на заваді стали дві найголовніші проблеми – погода та політика.

День перший. 29 липня
Нововведенням цьогорічного фестивалю було нове розташування великої сцени. Стадіон, на якому чотири роки поспіль співали гурти та танцювали люди, готують до Євро-2012, тому цього року туди зась.  Все інше залишилося незмінним – ведучий Зіна, щасливі організатори, Карпати, намети та улюблені гурти.

29 липня дійство у Карпатах лише розпочиналося. Люди з наметами та гумовими чоботами виходили з вагонів потягів. Але їх було не так багато. Перед вечірньою сценою стрибало лише кілька сотень слухачів. Відкривав фестиваль гурт «Ніагара». Також п’ятничного вечора виступили «Jack O’Lantern», «Sztywny Pal Azji», «Піккардійська Терція», «Dritte Wahl». «Пікардійці» навіть спеціальну програму підготували, а хедлайнери вечора «Dritte Wahl» приїхали із Німеччини та радували гостей фесту справжнім німецьким панк-роком.
Загалом, за словами очевидців, вечір пройшов спокійно та звісно… під дощем.

День другий. 30 липня
Цей день ознаменувався неймовірною кількістю нових людей. Про дощові Карпати вже знали всі, але це не зупинило відвідувачів. Із самого ранку з вагонів потягів просто хлинули люди. З наметами, чоботами, у дощовиках та вже дещо на підпитку.
У суботу відбулося відкриття малої сцени. Першим виступив гурт «Недаремно» – молоді хлопці та дівчата й справді приїхали на фестиваль недаремно, їм вдалося зарядити енергією публіку і цей позитивний заряд тримався аж до самого кінця. Народ танцював разом із гуртом «Малхолланд Драйв» та «Мінаморалі», підспівував гурту «SWEETLO», а закрили денну сцену хлопці з гурту «Ренесанс», які радували слухачів своїм халабуда-роком.

Вечірня сцена була ще гарячішою. Ані прохолодна погода, ані болото під ногами не змогли завадити веселитися на повну. У суботу під сценою танцювало близько 4000 людей.
Гурт «WashingTones» відкривав вечірню сцену,  «Los Colorados»  порадував публіку новими хітами та, звісно, відомою (без перебільшення) на весь світ «Піснею Каті Перової «Ти гарячий і холодний»», «Трутні» співали свій весільний-рок (саме так ознаменували їхній стиль відвідувачі фестивалю), а «Animals’ Session» вже традиційно вражав вокалом та презентував глядачам свою першу платівку.

Закривав цей фестивальний день гурт «Гайдамаки». Соліст у червоних шароварах та з голим торсом не лише співав, грав на сопілці та стрибав, а й встиг побувати на руках у своїх фанів – молодь у прямому значенні «носила» Олександра Ярмолу на руках.
Після виступу гурту «Гайдамаки» стало відомо, що вони не лише закривають вечірню сцену, а й взагалі закривають фестиваль.

День третій. 31 липня
Третій день фестивалю «Славське Рок» скасували через день жалоби, який був оголошений Указом президента 31 липня через загибель гірняків на шахтах Донецької та Луганської областей.
Цей день мав бути найгарячішим та найдрайвовішим. На сцені Славське Рок мали виступити «SWEETLO», «Гапочка», «Ot Vinta», а хедлайнерами цього вечора мав бути гурт «Тартак». Також не вистипули молоді гурти, для яких мала сцена на Славське Рок могла стати хорошим стартом, і які саме тут могли б знайти прихильників своєї творчості.
У неділю музики не було.

«Бабцю, дайте 20 гривень на пиво!», – з таким проханням звернулася компанія вже добре піддатих панків до старенької бабусі. Холодна погода сприяла надмірному вживанню алкоголю, тому під час концертів, під час прогулянок чи просто посиденьок можна було спостерігати далеко нетверезу молодь у великій кількості. Хлопці та дівчата зігрівалися як могли і тим, на що вистачало грошей. Як наслідок – велика кількість людей, з ніг по вуха у багнюці, які періодично падають на інших відпочиваючих, але їм точно не холодно.

Автор: Вікторія Білега

Автор фото: Олександра Сторожук

Джерело: fadiez.com.ua

Зокрема, від дав відповідь, чому одна з його пісень названа «Sevastopol». «Я жив в Нью-Йорку, в East Village, у мене був сусід українець. У тому районі є велика українська церква та музей української культури. І це місце, де я виріс. Мій улюблений бар називався „Одеса“. І там є місце з назвою „Київ“. З якихось причин East Village в Нью-Йорку стало дуже популярним для українських емігрантів. Тому у мене завжди було багато... українських друзів» – посміхаючись, розповідає Moby. «Моя знайома, яка живе в Брукліні, з Севастополя. Вона має картину Севастополя. І я подумав: мені дійсно подобається як ця назва звучить. І коли я пишу інструментальні пісні мені потрібно давати їм назви. Пісня Севастополь інструментальна і я дав їй назву в честь мого друга з Севастополя» – пояснив співак.

«Знаєте, що цікаво, в  East Village є три різні українські магазини, і так дивно, що я виріс серед української культури, в США. Є багато місць в Америці, де є українська культура. На одній вулиці є магазин, де багато традиційних українських інструментів».

Під час свого минулого візиту Moby провів у Києві тільки один день, майже нічого окрім дощової погоди та концерту не запам’ятав. Цього разу музикант має пробути в столиці 3 дні. «Я хочу подивитись більше країну та саме місто» – розказав Moby про свої плани. Тим паче, погода цього разу сприятлива, що й зауважив музикант у своєму твіттері.

Moby приїхав до України в рамках туру на підтримку свого нового альбому «Destroyed». «Музика для нього була написана в готельних номерах пізно вночі. Всю музику записував я. Коли я сидів в готелях на столі, дивився у вікно на пусте місто, виглядало ніби всі вже сплять. Музика на записі має тишу. Я описав її як саундтрек до порожніх міст посеред ночі».

При цьому, життя в готельних номерах музикант вважає дивним образом життя. Адже перебуваючи в турі, вдома він залишає сім’ю та друзів. Проте Moby збирається створювати музику до кінця свого життя: «Я не думаю, що завжди матиму кар’єру, продаватиму записи, але я сподіваюся продовжувати створювати музику назавжди. Навіть якщо її ніхто не слухатиме, це те чим я хочу займатись в житті».
За словами музиканта, він протягом життя творив у багатьох жанрах: виріс, граючи класичну музику, потім був у панк-року гуртах та одного разу хіп хоп діджеєм. Moby пригадує початок своєї кар’єри та першу рекордингову компанію, з якою у нього був контракт: «Я був єдиним артистом, але вони дали мені різні імена, щоб це виглядало, ніби у них багато артистів пишуть пісні. Вони видавали альбом-компіляцію з 5-6 різними артистами, але це все був тільки я. І причина з якої я маю різні імена, просто, так я можу робити більше музики. Це вихід робити більше музики».

Зараз він не концентрується на тому, який жанр створює. «Я фокусуюсь, як музика впливає на мене емоційно. Чи це електронна музика, чи панк-рок, джаз чи класична. Я дійсно занепокоєний емоційним впливом музики».
«Моє завдання як музиканта – намагатись створювати музику, яку я справді люблю, і щоб інші люди також її полюбили. Моя мета – не продавати запис, не заробляти гроші, а тільки робити музику, яку я дійсно люблю».
Електронна музика подобається Moby через те, що він може створювати її самостійно. «Я єдина дитина в сім’ї, у мене немає братів та сестер, і я жив сам і дійсно люблю працювати сам, бо так я можу працювати більше. Коли ти граєш в групі ти завжди чогось чекаєш: чекаєш, щоб показати барабанщику, басисту. Коли ти робиш все сам – нікого не треба чекати. Коли о 3 ранку я вдома і хочу створювати музику, я тільки йду у свою студію і роблю музику».

Мистецтво оточувало Moby ще з дитинства: "Коли я підростав кожен у моїй сім’ї щось створював, мій дядько був фотографом, моя мама була музикантом. Я ріс, граючи музику, роблячи фотографії, малюючи картини, але також і пишучи доволі багато. Певний час я думав, що може буду журналістом. Я вивчав філософію в університеті, тому я думав бути професором філософії. Я завжди писав доволі багато».
Окрім творчої діяльності, музикант певний час був бізнесменом та мав ресторан і маленьке кафе в Нью-Йорку. «Ресторан досі там, але я не його власник тому, що мені не подобається бути бізнесменом, мені подобається створювати музику. Треба давати розумним людям робити бізнес, а я писатиму музику» – каже Moby.
Також він співпрацює з різними благодійними організаціями, такими як «Human Rights» та «Animal Rights». «Чому я роблю це, по-перше, мені подобається працювати на благодійність, але також моя сім’я виростила мене з переконанням, що гарне життя – це життя прожите, допомагаючи людям. Я не знаю, чи я роблю світ кращим. Проте, якщо я сиджу вдома і нічого не роблю, я не зроблю світ кращим. Але я виходжу у світ і намагаюсь працювати над питаннями, які важливі для мене. І є шанс що хоча б на трошки я зроблю світ кращим місцем» – поділився музикант.

При цьому Moby не просто допомагає тваринам, він жорсткий веган: «Я веган 25 років. Більшість моїх друзів їдять м'ясо – і це їхній вибір, я не засуджую їх. Але все дуже просто, я дуже люблю тварин і не хочу бути залученим до будь-якого процесу страждань тварин. Якщо я можу уникнути страждань, це добре. Але я нікого не засуджую, це тільки мій вибір».

Від розповіді про роботу та захоплення, поволі теми переходили до особистого життя музиканта. Moby з посмішкою відповідав на питання про його проблеми з алкоголем.
«Я живу в Нью-Йорку і бари там відкриті до 4 ранку. І кожен їде до Нью-Йорку, щоб випити і провести гарно час. Багато років я залишався допізна і пив. Це просто робити, коли тобі 20. Коли мені було 20, я залишався до 6 ранку і пив, пив, пив. І мав похмілля. Але в 45, коли я став дорослішим, похмілля стало довшим, довшим і довшим. І я зрозумів, що просто маю перестати пити» – пояснював музикант.

Зачіска – ще одна особиста тема. «20 років тому, коли я грав у панк-рок групах, я мав блакитне волосся, мав ірокез. Я думаю Всесвіт покарав мене за те, що я робив погано волоссю. І тому я більше не маю волосся. Я б з радістю мав багато волосся, але я просто не можу. Можливо, наука та технології зроблять краще, але зараз це все що я можу зробити».

Розкриваючись перед журналістам, музикант відповідав на всі питання, не уникаючи жодного гострого моменту, навіть сам завів розмову про своє ставлення до політичної системи США, назвавши її дивною, а самих американців – неосвіченими. «Америка неймовірно провінційне і неосвічене місце. Я знаю, що матиму проблеми через те, що кажу це. Більшість американців досі вірять, що Земля була створена за 7 днів, деякі американці вірять, що вона пласка, деякі американці вірять, що Садам Хусейн стояв за 11 вереснем. Багато неосвіченості. Ми маємо дуже неосвічених політиків».

Зокрема, від дав відповідь, чому одна з його пісень названа «Sevastopol». «Я жив в Нью-Йорку, в East Village, у мене був сусід українець. У тому районі є велика українська церква та музей української культури. І це місце, де я виріс. Мій улюблений бар називався „Одеса“. І там є місце з назвою „Київ“. З якихось причин East Village в Нью-Йорку стало дуже популярним для українських емігрантів. Тому у мене завжди було багато... українських друзів» – посміхаючись, розповідає Moby. «Моя знайома, яка живе в Брукліні, з Севастополя. Вона має картину Севастополя. І я подумав: мені дійсно подобається як ця назва звучить. І коли я пишу інструментальні пісні мені потрібно давати їм назви. Пісня Севастополь інструментальна і я дав їй назву в честь мого друга з Севастополя» – пояснив співак.

«Знаєте, що цікаво, в  East Village є три різні українські магазини, і так дивно, що я виріс серед української культури, в США. Є багато місць в Америці, де є українська культура. На одній вулиці є магазин, де багато традиційних українських інструментів».

Під час свого минулого візиту Moby провів у Києві тільки один день, майже нічого окрім дощової погоди та концерту не запам’ятав. Цього разу музикант має пробути в столиці 3 дні. «Я хочу подивитись більше країну та саме місто» – розказав Moby про свої плани. Тим паче, погода цього разу сприятлива, що й зауважив музикант у своєму твіттері.

Moby приїхав до України в рамках туру на підтримку свого нового альбому «Destroyed». «Музика для нього була написана в готельних номерах пізно вночі. Всю музику записував я. Коли я сидів в готелях на столі, дивився у вікно на пусте місто, виглядало ніби всі вже сплять. Музика на записі має тишу. Я описав її як саундтрек до порожніх міст посеред ночі».

При цьому, життя в готельних номерах музикант вважає дивним образом життя. Адже перебуваючи в турі, вдома він залишає сім’ю та друзів. Проте Moby збирається створювати музику до кінця свого життя: «Я не думаю, що завжди матиму кар’єру, продаватиму записи, але я сподіваюся продовжувати створювати музику назавжди. Навіть якщо її ніхто не слухатиме, це те чим я хочу займатись в житті».

За словами музиканта, він протягом життя творив у багатьох жанрах: виріс, граючи класичну музику, потім був у панк-року гуртах та одного разу хіп хоп діджеєм. Moby пригадує початок своєї кар’єри та першу рекордингову компанію, з якою у нього був контракт: «Я був єдиним артистом, але вони дали мені різні імена, щоб це виглядало, ніби у них багато артистів пишуть пісні. Вони видавали альбом-компіляцію з 5-6 різними артистами, але це все був тільки я. І причина з якої я маю різні імена, просто, так я можу робити більше музики. Це вихід робити більше музики».

Зараз він не концентрується на тому, який жанр створює. «Я фокусуюсь, як музика впливає на мене емоційно. Чи це електронна музика, чи панк-рок, джаз чи класична. Я дійсно занепокоєний емоційним впливом музики».
«Моє завдання як музиканта – намагатись створювати музику, яку я справді люблю, і щоб інші люди також її полюбили. Моя мета – не продавати запис, не заробляти гроші, а тільки робити музику, яку я дійсно люблю».
Електронна музика подобається Moby через те, що він може створювати її самостійно. «Я єдина дитина в сім’ї, у мене немає братів та сестер, і я жив сам і дійсно люблю працювати сам, бо так я можу працювати більше. Коли ти граєш в групі ти завжди чогось чекаєш: чекаєш, щоб показати барабанщику, басисту. Коли ти робиш все сам – нікого не треба чекати. Коли о 3 ранку я вдома і хочу створювати музику, я тільки йду у свою студію і роблю музику».

Мистецтво оточувало Moby ще з дитинства: "Коли я підростав кожен у моїй сім’ї щось створював, мій дядько був фотографом, моя мама була музикантом. Я ріс, граючи музику, роблячи фотографії, малюючи картини, але також і пишучи доволі багато. Певний час я думав, що може буду журналістом. Я вивчав філософію в університеті, тому я думав бути професором філософії. Я завжди писав доволі багато».

Окрім творчої діяльності, музикант певний час був бізнесменом та мав ресторан і маленьке кафе в Нью-Йорку. «Ресторан досі там, але я не його власник тому, що мені не подобається бути бізнесменом, мені подобається створювати музику. Треба давати розумним людям робити бізнес, а я писатиму музику» – каже Moby.

Також він співпрацює з різними благодійними організаціями, такими як «Human Rights» та «Animal Rights». «Чому я роблю це, по-перше, мені подобається працювати на благодійність, але також моя сім’я виростила мене з переконанням, що гарне життя – це життя прожите, допомагаючи людям. Я не знаю, чи я роблю світ кращим. Проте, якщо я сиджу вдома і нічого не роблю, я не зроблю світ кращим. Але я виходжу у світ і намагаюсь працювати над питаннями, які важливі для мене. І є шанс що хоча б на трошки я зроблю світ кращим місцем» – поділився музикант.

При цьому Moby не просто допомагає тваринам, він жорсткий веган: «Я веган 25 років. Більшість моїх друзів їдять м'ясо – і це їхній вибір, я не засуджую їх. Але все дуже просто, я дуже люблю тварин і не хочу бути залученим до будь-якого процесу страждань тварин. Якщо я можу уникнути страждань, це добре. Але я нікого не засуджую, це тільки мій вибір».

Від розповіді про роботу та захоплення, поволі теми переходили до особистого життя музиканта. Moby з посмішкою відповідав на питання про його проблеми з алкоголем.

«Я живу в Нью-Йорку і бари там відкриті до 4 ранку. І кожен їде до Нью-Йорку, щоб випити і провести гарно час. Багато років я залишався допізна і пив. Це просто робити, коли тобі 20. Коли мені було 20, я залишався до 6 ранку і пив, пив, пив. І мав похмілля. Але в 45, коли я став дорослішим, похмілля стало довшим, довшим і довшим. І я зрозумів, що просто маю перестати пити» – пояснював музикант.

Зачіска – ще одна особиста тема. «20 років тому, коли я грав у панк-рок групах, я мав блакитне волосся, мав ірокез. Я думаю Всесвіт покарав мене за те, що я робив погано волоссю. І тому я більше не маю волосся. Я б з радістю мав багато волосся, але я просто не можу. Можливо, наука та технології зроблять краще, але зараз це все що я можу зробити».

Розкриваючись перед журналістам, музикант відповідав на всі питання, не уникаючи жодного гострого моменту, навіть сам завів розмову про своє ставлення до політичної системи США, назвавши її дивною, а самих американців – неосвіченими. «Америка неймовірно провінційне і неосвічене місце. Я знаю, що матиму проблеми через те, що кажу це. Більшість американців досі вірять, що Земля була створена за 7 днів, деякі американці вірять, що вона пласка, деякі американці вірять, що Садам Хусейн стояв за 11 вереснем. Багато неосвіченості. Ми маємо дуже неосвічених політиків».

Джерело: fadiez.com.ua