Три роки на створення Світу — інтерв'ю з Фомою (Мандри)
"Світ" Мандри
Лідер Мандрів — Фома — розповідає про новий альбом Світ, який вони творили впродовж трьох років. Також він розказує про нову вокалістку своєї групи, про те, чому там рівно десять пісень, куди зникла половина альбому в процесі запису і чому Мандрам вже не дуже цікаво займатися фольком.
Останнім часом мені все більше траплялося повідомлень про твій побічний проект Фольк-Панк-Шансон, а не про Мандри. Складалося враження, що вже Мандри стали побічним проектом, а тут – бах! і видання альбому Світ.
Насправді ми дуже довго готували цей альбом. Було багато часу проведено в студії, було багато думок стосовно того, яким він повинен бути, як його подавати… За ці три роки багато чого змінилося, а частина матеріалу, записаного в студії – зникла, тому що безповоротно «полетів» хард-диск. Таким чином 5 пісень, які були вже повністю записані – загублено. І коли ми вже по другому колу пішли і записали їх знову – вони чомусь втратили енергетику, яка була притаманні першим записам. Тому нам довелося дописувати в альбом нові пісні і, в результаті, він вийшов неочікуваним навіть для нас самих. Тобто, ми думали про одне – а вийшло зовсім інше. Але, на мій погляд, це найцікавіший, найконцептуальніший і найскладніший у процесі запису альбом за весь час існування групи Мандри. Ну і головне, що він етапний. Тому що відкривши ті музичні напрямки, яких ми торкнулися в цьому альбомі, у нашому творчому пошуку з’явилися зовсім інші перспективи. Наприклад в Мандрах ніколи не було важких гітар, а в цьому альбомі вони є, бо альбом вийшов роковим. Це рок, ґотік, dark-wave, джаз і навіть поп-фанк. Він виявився експериментальним. Я довго вирішував, яким зробити трек-лист, як розставити ці пісні, бо хотілося зробити саме альбом, щоб людина, увімкнувши від першої до останньої пісні, а їх там десять, відкрила для себе якусь цілісну історію. Щоб це був такий невеликий тріп, подорож коридорами, кімнатами чи простором. І ці Мандри ми представимо в повному складі, так як і записували, на нашій презентації.
Вона буде в Кристал Голі, якщо не помиляюся?
Так. Я його вибрав через те, що там є екрани. Є великий екран за сценою. Є купа екранів над фан-зоною і купа екранів по периметру залу. Річ у тому, що для кожної пісні на презентації я разом з дизайнером підготував окремий відео ряд, які візуально передаватиме емоції, які я закладав, пишучи цю пісню. Тому для мене це не просто презентація платівки, хоч і довгоочікуваної, а аудіовізуальне шоу. І всіх людей, які брали участь у записі альбому ми теж запросимо на сцену 13-го травня під час презентації альбому і будемо також писати live цього виступу, тому що там ми виконаємо наживо ті пісні, які не увійшли в трек-лист через поламаний хард-диск. А крім того на сцені альбом звучатиме жорсткіше, роковіше, ніж в альбомі. Так що на перевидання Світу ми, можливо, вставимо кілька таких бонусів. Отож думки деяких людей про те, що Мандри закінчилися чи перебувають у кризі – зараз будуть розвінчані, оскільки так не є. Просто ми зробили тайм-аут в публічному паблік рілейшнз (я це слово ненавиджу) і сконцентрувалися на наших внутрішніх речах. І в результаті на презентації наші прихильники побачать не просто аудіо-візуальне шоу, а зовсім інші Мандри. Такі – якими нас ніхто собі ще ніколи не уявляв.
Але я все-таки повернуся до свого першого запитання. Чи нема в тебе внутрішньої роздвоєності між Мандрами і побічним проектом?
Я поясню. Мандри — це група, в яку я вклав дуже багато своєї енергії, інформації, серця, душі, креативу і часу. Це не можна порівнювати, бо вони як діти – різні. Просто Мандри – це доросла дитина, яка може жити окремим самостійним життям. А проект Український Фольк-Панк-Шансон та інші експериментальні речі – вони є для мене просто паралельним видом творчості і діяльності. Так сталося, що на це є попит і немалий. Тому я просто до цього підходжу, і коли народжуються пісні то я чітко розумію, які з них будуть для Мандрів, які для фольк-панк-шансону, а які для інших якихось речей. Тому що я ще планую проект Фома-Акустика… Тобто в мене є багато ідей, які потребують втілення. Для цього потрібно робити швидкі рухи. А в Мандрах за 14 років існування вже є певна система як відбувається процес народження пісні, її обкатки на репетиціях і це цікавий процес, але не такий швидкий, як мені б інколи хотілося. Тому я експериментую з різними формами і різними музикантами, що додає мені певної творчої свободи. Але це зовсім не означає, що є якісь пріоритети. Просто, починаючи з альбому Легенда Про Іванка та Одарку, ми почали розробляти жилу фольк-року, а зараз вона мені в Мандрах уже менш цікава. Зараз всі вже це грають і нам нецікаво, бо ми пройшли цей шлях від А до Я. Тепер хочеться прорубувати інші стежки і це є тим моментом, який не дає зупинитися і скиснути. Бо зараз у нас замість Салмана, який поїхав жити на Кіпр, з’явилася прекрасна вокалістка (бо язик називати її бек-вокалісткою не повертається) Інна Прокопчук, яка додала нову хвилю в нашу історію. На диску Світ вона буде позначена як учасник коллективу, хоча вона має свою группу — Дримбададзига. Можливо, надалі у нас з’явиться і гітарист, який «валитиме» важкий ґрув. Подивимося, час покаже. Ідей дуже багато і ми робимо те, що цікаво саме зараз.
Виходячи з почутого, я так розумію, що ви своєрідні консерватори у виданні альбомів, які вірять, що людина у наш швидкоплинний час знайде 40 хвилин, щоб послухати ваш диск від початку і до самого кінця. Бо сучасні тенденції такі, що люди перестали слухати музику альбомами, а повернулися до слухання попісенно.
Я дуже старався, щоб цей альбом був цікавий людині, яка його вмикає з першого треку. Особисто я ненавиджу альбоми, на яких є один хіт, а все інше – гімно. Я люблю, коли альбом є альбомом і, прослухавши його повністю, можна отримати якісь цікаві історії чи емоції. А, наприклад, в українських реаліях ми бачимо, що одна частина нашої музики – це повний розгул попси і «звьозд одноразового використання» з їхніми продюсерами, які це штовхають вперед. А з іншого боку – є справжнє життя, справжня музика, справжні герої, яких варто поважати і цінувати за те, що ми живемо всі разом в один час. Життя це не жарт, не попса, не одноразова хрєнь. Життя – це складний, Богом подарований шлях, до якого можна ставитися по-різному. Після всього, що я зробив у музиці в цій країні, мені б не хотілося йти за якимись тенденціями. Я людина, яка сама створює тенденції. Я не женуся за модою, а можу сам її створювати, пропри те, що нас дуже мало на радіо і на телебаченні. Але кількість наших концертів і реакція людей на цих концертах – свідчать про зовсім інше.
Може ти мене не так зрозумів. Я казав про те, що груп і альбомів чимраз стає більше, а часу на ознайомлення з ними не додається.
В принципі, якщо у людини мало часу – то вона в нашому альбомі знайде для себе якусь одну пісню. У людини, в якої більше часу на те, щоб прослухати його, вона знайде щось більше. Це справа світобачення. Так, груп справді багато, але по-справжньому хороших, справжніх груп – не так уже й багато. І коли якась цікава і справжня група, до яких я без зайвої скромності зараховую і групу Мандри, видає альбом, то це матеріал, який в принципі не може бути поганим за якістю виготовлення. Інша річ, що є люди, які люблять таку музику, а є – які не люблять. Але ми і не зелений долар, щоб усім подобатися. Так, зараз багато хто відчуває брак часу. Але музика – це свого роду як церква, в яку ходять, щоб набратися якоїсь світлої енергії і помолитися. Тому музика – такий самий інститут. Звісно, що музика може бути і порнухою, але Мандри створюють альтернативний варіант.
А чому в альбомі рівно десять пісень?
Для того, щоб меседж, який я хотів закласти, не був обтяжливим. 10 пісень достатньо для того, щоб почути те, що я хотів сказати. Мені здається, що коли в альбомі 15 пісень, ба навіть 12 – це вже задовбує мене, як слухача. Не тому, що мало часу, а тому що я можу втомитися від одного й того ж гурту, який звучить більше, ніж 15 треків. А від 10-ти треків у мене залишається відчуття, що я чогось недослухав і відчувається певний маленький голод.
Джерело: fdr.com.ua
Коментарі
Коментувати