Dalai lama: Музика, що нагадує море
DALAI LAMA
Чи важко стати музикантом і створити свій гурт? «Зовсім ні!» — так би вам відповіли хлопці з команди dalai lama. А що для цього потрібно? Просто мати друзів, які за вами «і у вогонь і у воду», любов до музики і велике бажання досягнути мети. Головне лише — не лінуватись. Вже на першому своєму виступі хлопці показали себе і здивували всіх. Одні говорили, що вони генії, а інші — що не вміють грати. Але факт залишився фактом — їх почули, а головне — побачили, адже виступи гурту, окрім музичної складової, відзначаються ще й незабутнім шоу. Другою визначною подією стало видання їх дебютноого альбому «The Sixth Turtle». Реліз видався успішним, такими чином показавши, що навіть в Україні музична спільнота не обмежена жодними форматами і стандартами. Втім, на цьому хлопці не зупинилися, пообіцявши восени представити українській публіці справжню «бомбу». Про це й не тільки розповіли нам хлопці у супроводі свого продюсера Андрія Андрушківа.
dalai lama, чи не було інших варіантів?
Ігор Дзіндзьо (гітара): Уявіть собі, приходите на репетицію в якийсь банальний гараж, де завжди стоять якісь інструменти для ремонту і тут на стіні пишете — dalai lama… Ні, ну, які тут можуть бути ще варіанти?! :) Щодо того, чи в нас всередині гурту є якісь ідеї, концепції пов’язані з буддизмом , то такого немає.
А з чого все почалось?
Назар Гайдучик (друга гітара): Насамперед, гурт склався з друзів. Тому ми, не як більшість гуртів — зібрали музикантів і почали щось там грати. Ми знали можливості один одного і між нами вже був контакт. Коли ми взяли інструменти до рук, нам не потрібно було думати, про що будемо грати. Ми відчували і починали творити.
Дзіндзьо: Як друзям — нам легко вдавалося щось придумувати. Пісні, наприклад, які слухачі вважають найкращими в нашому репертуарі, буквально народжувались за одну-дві репетиції. Просто провели час разом, пораділи, погуляли, прийшли і зробили пісню.
Як і де відбувся ваш перший виступ?
Назар: Перший концерт відбувся в «Ляльці». Ми, як справжні боягузи, запросили багато друзів, щоб легше було виступати :)
Олександр Васецький (вокал, клавіші): В чому фішка…Це схожість нашого гурту до якоїсь людської істоти. Ми 9 місяців готувались, виношувались в тому гаражі. Гараж був просто страшним: протікав дах і було дуже сиро. Зимою було просто холодно, а весною все почало танути і умови були мега жахливі. Ми всі кашляли. І тоді цей перший концерт — це були наші пологи. З’явилась наша істота — оцей гурт.
Репетиції відбуваються в тому ж гаражі?
Саша (наперебій): Ні!
Дзіндзьо: На щастя, у Назара є хороша велика хата.
Назар: Зараз репетиції проходять в колишній кімнаті моєї мами. Мама dalai lama вирішила зробити крок на зустріч і пожертвувала нам свою кімнату.
Мама dalai lama?!
Дзіндзьо: Так, дійсно, мама Назара є мамою dalai lama. В нашому гурті завжди присутній фактор сім’ї.
Саша: До речі, коли у гурті був повний колапс, а таке було не раз, то мама Назара просто все рятувала двома-трьома словами.
Андрій Андрушків (продюсер): Один цікавий момент про репетиційну «базу»: кімната з одним вікном, а за вікном навпроти — 4-и метрова стіна, на якій написано – «ХВАТИ ГРАТИ» (Люблячі сусіди:) — прим. автора).
Пісня «Audrey Hepburn» лідирує в голосуванні в вашій групі Вконтактi. Вона дійсно є найкращою для вас?
Саша: Вона є найкращою з точки зору не те що концепції, а самої атмосфери, яку в собі несе. Також важливу роль відіграла влучна назва. По ж суті ця пісня в плані музики нічого нового не несе.
Дзіндзьо: Не те, щоб влучна назва, а влучний ритм, який придумав Назар. Загалом же вона простенька. В нас є набагато глибші пісні. Навіть в тому ж альбомі, є композиції, які краще розкривають нашу душу. Наприклад, пісня «Cosmos».
Назар: Пісня «Audrey Hepburn» найкраща тим, що несе в собі найбільше естетики. Тобто естетики самої побудови пісні. Вона є правильною піснею. Наша ж творчість, ми так вважаємо, є неправильною. Ми намагаємось рухатись не по основній музичній колії, а кудись вбік.
Дзіндзьо: Вона просто зроблена по шаблону, хоча ми цього і не планували.
Як ви подружилась з гуртом «Мертвий Півень»?
Андрушків: В мене є подруга в Харкові, Марія. Вона є менеджером театру «Арабески», в якому працює актором Місько Барбара. Вона мене запросила до себе і попросила купити дві книжки. Виявилось, що ці книжки були для нього. Коли я приїхав, то ми разом і понесли їх. Місько запросив нас на чай і під час чаювання ми розговорились про музику. Він розповів, що наткнувся в Інтернеті на гурт dalai lama і просто «прифігів», що це гурт зі Львова і робить такий продукт. Я розповів, що я продюсер гурту, і дав послухати диск. За декілька днів Місько відписав мені і запропонував взяти участь у «Прокидані з Мертвим Півнем» і не просто як гурт на розігрів, а як повноцінний учасник концерту. Було дуже приємно, що є музиканти вже з великим визнанням, які звернули увагу на такий молодий гурт, як dalai lama.
Чи підтвердите ви слова: «Аби чогось досягнути — потрібно просто захотіти»?
Саша: Звичайно! Насправді, в нас все тримається на ентузіазмі. Ми все робимо самі.
Дзіндзьо: Наприклад, якби Cергій (Немирський. Ударник гурту -прим. автора) не мав такого живого ентузіазму, або хлопці не слухали його, то нічого б в нас не було.
Саша: І якби не було його феномену. Тобто він ніде не вчився, не займався з викладачами, але в такий короткий термін виробив свій стиль гри на барабанах.
Дзіндзьо: Ми ще не знайшли себе у музиці. Сергій перший з нас, хто це зробив.
Саша: Також кожен з нас, крім Сергія, слухає дуже багато музики. Та він, не слухаючи музики і не маючи музичної освіти, першим почав говорити про музичні розміри, і першим впровадив його у нашу творчість.
Саша: Тобто, він яскравий приклад того, що якщо чогось хочеш – ти цього досягнеш.
Ви не маєте музичної освіти, але вважаєте себе музикантами?
Гуртом: Ні!
Саша: Ми не вміємо грати. Ми просто дуримо людей :).
Дзіндзьо: Точніше, ми просто показуємо їм, що мрія може здійснитись :).
Що для вас означає «музика»?
Саша: Певно, що спосіб прояву дружби.
Назар: Це засіб контактування між нами, як друзями. Тобто, коли ми збираємось разом, ми контактуємо — розмовами, жартами і т.д. Музика — це інший рівень спілкування, якого неможливо досягнути без інструментів.
Андрушків: Що для мене означає музика dalai lama… Це я зрозумів, коли вдруге побував на їхньому концерті. Музику можна порівняти з припливом на морі. Музика іде на тебе, повністю проникає в тебе, і відпливає. Музика вже пішла, але вона ще залишилась в тобі, як мокрий пісок після відливу. Тобто музика, яка лишає в мені вологу, коли її, насправді, вже немає, є справжньою. На даний момент, у Львові, на таке здатний тільки один гурт — це dalai lama.
Хтось з вас є лідером гурту?
Дзіндзьо: В плані музики в нас лідера немає. Музику роблять всі. В нас виживають тільки ті пісні, які робляться всіма.
Саша: Навіть, можна сказати так — в нас є п’ять лідерів.
Андрушків: Яскравий приклад, вибір пісень до альбому. Вони прийшли до мене в гості і кожен мав список з 20 пісень. Всі розставили оцінки і після цього підбили підсумки.
Дзіндзьо: Так, але є одна пісня, яка потрапила в альбом, хоч ми цього і не хотіли (по балах не пройшла) — «Sportloto».
І все ж вона туди потрапила, чому ж?
Дзіндзьо: З нас її в альбомі бачити ніхто не хотів, але її хотів там бачити, тоді ще просто наш друг, Андрушків.
Андрушків: «Sportloto» — одна з моїх улюблених пісень. Після того випадку, її більше ніколи не грали на концертах.
Дзіндзьо: Ми просто себе не відчуваємо в ній. Вона побудована на старому, на чому ми виростали. Трохи хард-кору, трохи вибуху, трохи протесту в тексті. А загалом, ви не знайдете протесту у наших піснях. Ніяких закликів до спротиву. Єдиний заклик — це заклик до примирення. Ми також намагаємось досягнути цього між собою. Люди, які дивляться на нас збоку, часто говорять нам, що ми такі — єдині, монолітні. Насправді, ми ж всі різні і також багато сваримось, але разом проходимо цей шлях: від сварки до примирення, до написання пісні. Це є великим досвітом.
У пісні «Bantyky» звучить українська мова. Чи будуть ще україномовні пісні?
Саша: Пісень типу «Bantyky» в нас однозначно більше не буде. На рахунок української мови в піснях нічого обіцяти не можу. Зараз робити україномовну музику немає бажання. Якщо в майбутньому виникне потреба, то буде.
Назар: Чесно кажучи, в нас просто виходить краще робити англомовні пісні.
Саша: Також хочеться, щоб нашу музику розуміли на міжнародному рівні.
Назар: Просто якщо ми орієнтуємось на перспективу, а ми орієнтуємось на неї, тільки не тут, а більш на Захід. Чому? Тому що хочеться. :)
Дзіндзьо: Багато музичних мотивів тут просто не сприймають, а грати для пустого залу ми не хочемо.
Ви обіцяєте, що скоро буде зовсім інша dalai lama. Що це буде? Перехідний інтернет-реліз?
Андрушків: Альбом «The Sixth Turtle» був записаний ще у вересні, а виданий аж у січні. Тобто виник період чекання. Музиканти не можуть сидіти на місці. За той час було записані вже нові пісні («Turtle», «Savedrive»). Також їх почали грати на концертах. З іншого боку є новий матеріал, який кардинально відрізняється від того, що грали на концертах. І якщо додати це все разом, щоб зробити наступний альбом, то це якось по концепції несумісне. Тому виникла ідея інтернет-релізу — цих перехідних пісень, які були написані в період чекання.
Дзіндзьо: Там є ще одна родзинка.
Андрушків: В декількох словах. Планується презентація спеціальної концертної програми. Вона технічно буде обґрунтована. Шоу не буде робитися лише людьми, які стоять на сцені, чи світлом. Це буде щось таке, що до певної міри буде новим в Україні. Воно займає технічний ресурс, музичну підготовку і готовність самих музикантів безпосередньо. Цей процес буде тривати до початку осені і тоді глядачі зможуть побачити гурт таким, якого вони його ще не бачили. Втім не чекайте, що гурт буде виступати в костюмі покемонів :)
Саша: Також ще одна причина випуску інтернет EP — це швидкість реалізації музики. В нас немає такої можливості: тільки записали, відразу видали і слухачі сприйняли. Тобто іде відставання. Ми вже є набагато далі, ніж, навіть, цей EP, який ми записуємо. Тобто ми не можемо реально показати обличчя гурту. Наразі в нас ще обличчя альбому «The Sixth Turtle», але насправді воно вже зовсім інакше.
Дзіндзьо: EP — це перехідний стан і це буде, звичайно, подарунком нашим слухачам. Нова ж Далай Лама, нове обличчя, нова музика, нова концепція — вона вже зараз визріває.
Ви не боїтесь розчарувати слухачів, які люблять вашу музику, такою, якою вона є?
Дзіндзьо: Ні, тому що основні тенденції, за які вони нас люблять, збережуться, але стануть більш розкрученими.
Назар: А найбільше, що в нас є — це атмосфера. «The Sixth Turtle»— це не наша первинність.
Дзіндзьо: Це була реакція на світ. А зараз ми хочемо показати якими ми є насправді.
Андрушків: Розчарувати своїх слухачів може гурт «Rage Against The Machine», якщо він напише гімн для компанії «Coca-Cola». Тобто у цього гурту є вже форми і обличчя, зміст. У музиці ж гурту dalai lama такого немає, що чітко закликає, чи чітко диктує щось. Люди не розчаруються. Люди, яким подобались, наприклад, пісні «Kora», «Anna Maria» не розчарувалися ж.
Напевно, в декого виникало таке питання, чому ви ТАК поводитеся на сцені?
Саша: Під час репетицій так само :).
Дзіндзьо: Нещодавно їду в маршрутці, дивлюсь у вікно, а там 4 машини. У кожній людина: 60, 50, 40, 30 років. І у них всіх одне і теж кам’яне обличчя: «прийду додому — дружина», «треба нагодувати дитину» і т.д. Тобто в кожного є свої повсякденні проблеми. Коли ж я на сцені, то я хочу показати людям, що є життя, і сказати: «я живий і ти також поживи з нами трохи». Життя б’є з нас і це є наші танці, наша поведінка. Навіть у маршрутках проводимо своєрідний піар.
Що ж це за «маршрутний піар» ?
Дзіндзьо: Це наш винахід з Сергієм. Сидиш в маршрутці і починаєш, наприклад, говорити: «Ну, що ми там завтра з «Мертвим Півнем»? Зіграємось?». І всі в маршрутці вуха розвісили.
Де вас можна буде побачити влітку?
Андрушків: На фестивалі «Славське-Рок». Зараз у гурту перерва у клубних виступах. Повернемося на клубну сцену вже у вересні. Тоді почнеться концертна програма: виступи по всій країні.
Ви любите тварин?
Андрушків: Гурт dalai lama любить собаку. Її звати Леслі. Ця собака — пророк.
Назар: Це було перед виступом в клубі « С.Далі».
Сергій: Дзіндзьо її дуже любить і вирішив попрощатись. Він її гладив і вона сказала: «Дзіндзьо, тільки не залажайте з «Sparcles»!» . А ми залажали!
Дзіндзьо: Так і сказала. Ну, як після того не вірити, що вона — пророк? :)
Саша: В гаражі в нас був цілий загін мокриць. Вони весь час ходили на наші репетиції. Дивно, але їх щораз ставало більше.
Андрушків: Мокриці мали стати символом гурту, але у гурту «Prodigy» — мурахи, тому це було б не гарно. Але якщо питання стоїть — чи буде гурт агітувати людей за «Зелену Планету», то ні. :)
Саша: Також є пісні пов’язані з тваринами. Наприклад, пісня «Whales» з альбому. Розповідає про те, що кити прийшли у місто, вони вже тут, вони в каналізації, вони кричать, а ми собі просто їмо морозиво, хоча насправді скоро все затопить, море поглине все.
Побажання слухачам…
Саша: Менше агресії. Щоб більше звертали увагу один на одного, як на особистість, а не як на суб’єкт, на якого можна вилити свою злість. Щоб розвивались, але не заважайте розвиватись іншим!
Дзіндзьо: Щоб люди розуміли, що кожен є чимось святим. Інша людина для іншої — це цілий великий світ. Коли ти їдеш в громадському транспорті і вдаряєш когось плечем, то ти створюєш дискомфорт. Це так само як і коли ти займаєш чийсь інформаційний простір, займаєш його відчуття, давиш — це порушення святості, це порушення загалом законів всесвіту. І ще, так як ми рухаємось на сцені, хай вони собі рухаються в житті. Просто людина хоче робити щось, але лінується. Тому переставайте лінуватись
Сергій: Щоб вони себе не обмежували, тим про що їм говорять. Щоб всі думали своєю головою і жили трошки нелогічно. Щоб життя було більш дитяче. Чому діти швидше розв’язують загадки Ейнштейна? Тому що думають непрямолінійно!
Назар: Ми створили свій світ і літаємо у ньому. Дякуємо тим, хто літає, мріє разом з нами. Ми максимально подамо себе і хай вони максимальну дадуть віддачу.
Олексій Петелько (бас): Дякую!
Андрушків: Коли я починав слухати музику, то мені було важко знайти те, що я хотів. Тривалий час я міг тільки «читати» музику з журналів чи Інтернету (який тоді був дуже повільний). Тепер же в Інтернеті доступно майже все, знайти потрібне можна за три кліка. Тому бажаю слухачам цікавитись.
Побажання від усіх і кожного
Джерело: a-music.com.ua
Коментарі
Коментувати